Opportunity Cost — це цінність найкращої здійсненної можливості, від якої ми відмовляємося заради іншої. Українською кажемо «альтернативна вартість». Ідеться не лише про неотриманий дохід, а й про відпочинок чи час із близькими. Поняття не наказує, що обирати; воно допомагає зрозуміти справжні варіанти вибору.
Анна обирає курс, а наступною за бажаністю для неї була б поїздка за місто. Саме вона є найкращою втраченою можливістю, хоча пропозиція роботи теж існує. Якщо поїздка та зміна не вміщуються в той самий час, їхні вигоди не додають, наче Анна втратила обидві водночас. Federal Reserve Education визначає альтернативну вартість через найцінніший відхилений варіант. Інша людина могла б поставити роботу на друге місце. [3]
Якби організатор скасував плату, Анна заощадила б гроші, але не суботній час. Вона й далі обирала б між курсом та іншим заняттям. Людвіг фон Мізес пов’язує витрати з цінністю задоволення, від якого людина відмовляється. Це не означає, що кожну годину автоматично оцінюють за ставкою зарплати. Після важкого тижня Анна може цінувати відпочинок більше за додатковий заробіток; хтось інший — навпаки. [1]
У прикладі Анні справді запропонували зміну. Якби роботодавець не мав для неї роботи, вона не могла б автоматично нарахувати втрачений заробіток за звичайною погодинною ставкою. Джеймс Б’юкенен пов’язує вартість із конкретним рішенням. Тому спочатку варто з’ясувати час, дорогу та інші обмеження. Деякі заняття можна поєднати, інші виключають одне одного. Саме це визначає повні варіанти, які порівнюємо. [2]
Перед курсом Анна захворіла й думає залишитися вдома. Якщо плату не повертають і місце не можна передати іншому, сама участь не відшкодує минулого платежу. Тепер вона порівнює користь від участі з відпочинком та іншими нинішніми можливостями. Так відокремлюють незворотну витрату від нового вибору. Якщо ж можна отримати повернення грошей чи продати місце, це доступна сьогодні можливість, яку слід врахувати. [2]
Анна сподівається навчитися ремонтувати свій велосипед. Згодом може з’ясуватися, що заняття менш корисні, ніж вона очікувала. Це змінює оцінку результату, а не інформацію, яку вона мала заздалегідь. Б’юкенен підкреслює очікування в мить вибору. Варто розрізняти, чи було рішення розумним за тодішніх можливостей і яким став остаточний результат. Саме розчарування не доводить, що майбутнє можна було знати. [2]
Після курсу Анна думає облаштувати майстерню у власному приміщенні. Якщо вона справді могла б здати його в оренду, то відмовляється від доступного орендного доходу після вирахування пов’язаних з орендою витрат. Для грошового порівняння його можна врахувати поряд із новими витратами майстерні. Але не можна вдруге додавати той самий неотриманий дохід під іншою назвою як окрему витрату. Приклад показує, чому повні альтернативи порівнюють на спільній основі, відрізняючи сплачені гроші від неотриманих. [2]
Квитанція про оплату курсу показує, скільки Анна заплатила. Але вона не показує, наскільки Анна цінує поїздку чи радість від власної майстерні. Мізес і Б’юкенен відрізняють особисте оцінювання від самого грошового запису. Ordinal Utility пояснює, як упорядкувати можливості за перевагою, не вимірюючи задоволення в одиницях. Грошовий бюджет корисний, проте не охоплює всіх причин вибору певного шляху. [1] [2]
Витративши частину грошей на Bitcoin, Анна не може водночас тією самою сумою оплатити курс або залишити її як готівковий резерв. Це застосування поняття, а не порада щодо вибору. Кожен варіант охоплює часовий горизонт, ризик, витрати та доступність коштів. Те, що ціна згодом зросла, не означає, що Анна могла знати про це, коли ухвалювала рішення. Opportunity Cost запитує, від чого ми відмовляємося, а не чи знаємо вже наперед найвигідніший вибір. [1] [2]
Для повної картини прочитайте також Ordinal Utility, Subjective Value Theory, Economic Calculation, Capital Goods, Time Preference, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Praxeology, Subjective Value Theory, Marginal Utility, Ordinal Utility.