Stages of Production означає стадії виробництва: частини процесу, які разом ведуть до товару чи послуги для людини. В австрійській школі цей погляд допомагає простежити, наскільки опосередковано конкретне використання ресурсу сприяє кінцевому споживанню. Сама кількість названих стадій не визначає тривалості виробництва чи його доцільності.
Карл Менгер пояснює зв’язок на прикладі зерна, борошна й хліба. Хліб можна з’їсти; борошно спочатку треба переробити. «Вищий порядок» тут означає менш прямий зв’язок із задоволенням потреби, а не вищу якість або важливість. Місце блага залежить від його використання. Це не постійний номер на машині незалежно від того, що підприємство нею виробляє. [1]
Єва може вчасно отримати борошно, але без енергії та пекаря хліба не буде. Піч, що належить до Capital Goods, тобто капітальних благ, також має бути готовою. Людвіг Лахман відрізняє узгодженість усередині одного плану від сумісності окремих планів. Єві потрібно узгодити роботу своєї пекарні з роботою постачальників. Одне виконане постачання ще не доводить, що решта буде готова. [4]
Замішування тіста потребує праці; потім треба ще почекати, поки воно підніметься. Людвіг фон Мізес відрізняє робочий час від часу, потрібного для дозрівання результату. Єва може розписати замішування на безліч операцій, не скоротивши очікування на тісто. Покупцеві важливо, коли він отримає хліб. Підрахунок пунктів інструкції тому не замінює справжнього розкладу. [3]
Єва розглядає повільніше приготування, від якого очікує смачнішого хліба. Треба вирішити, чи виправдовує результат очікування й зайняте обладнання. Мізес пов’язує вибір довшого способу з очікуваною користю, а не з тривалістю як самостійною перевагою. Opportunity Cost, цінність найкращої відкинутої можливості, нагадує, чого залучені ресурси вже не можуть забезпечити деінде. Додатковий крок не означає автоматичного прибутку. [3]
Піч уже стоїть у пекарні. Плануючи завтрашній хліб, Єві не потрібно знову чекати на виготовлення печі. Мізес розглядає новий вибір виходячи з доступних зараз засобів. Час, витрачений колись на виготовлення печі, — інше питання, ніж час, який Єві ще потрібен для приготування запланованого хліба. Однак якщо вона зламана й потребує ремонту, ця майбутня затримка належить до плану. Важливо, від якого моменту ми рахуємо час. [3]
Із запасу борошна виходить певна партія хліба. Та сама піч може згодом пекти наступні партії. Тому Мізес розрізняє час до отримання результату й тривалість послуг обладнання. Для Єви це різні питання: коли буде готовий сьогоднішній хліб і як довго їй ще служитиме піч. Проста схема не має створювати враження, що все обладнання зникає в одному виробі. [3]
Єва може пекти точно за планом і все ж не продати частину хліба. Менгер пов’язує цінність виробничих засобів з очікуваною цінністю майбутнього результату. Пекарня має враховувати, чого люди захочуть у момент продажу. Нинішній успіх схожого хліба є підказкою, а не певністю щодо завтрашнього попиту. Технічне завершення та економічний успіх — різні речі. [2]
Послуга, пов’язана з Bitcoin, так само може передбачати виготовлення комп’ютера, його встановлення та подальше надання послуги. Водночас потрібні електрика, зв’язок, програми й люди. Це ілюстрація економічних зв’язків, а не правило протоколу, що визначає роботу мережі Bitcoin. Кількість транзакцій Bitcoin не показує кількості виробничих стадій підприємства. Корисніше визначити, від чого залежить послуга, чого ще бракує та коли покупець справді зможе нею скористатися. [1] [4]
Для повної картини прочитайте також Capital Goods, Roundabout Production, Heterogeneous Capital, Economic Calculation, Time Preference, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Capital Goods, Roundabout Production, Heterogeneous Capital.