Roundabout Production — це спосіб виробництва, за якого спочатку створюють інструмент, обладнання або проміжний продукт, а вже з його допомогою отримують потрібний результат. Поняття стало відомим завдяки економісту Ойґену фон Бем-Баверку. Воно пояснює, чому частину нинішньої праці люди спрямовують на обладнання для майбутнього, а не лише на негайне споживання.
Уяви будинок неподалік джерела. Щоразу, коли хочеться пити, можна дійти до нього й напитися з долонь. А можна спочатку зробити відро й приносити воду додому. Ще один варіант — прокласти водогін: більше роботи спочатку, менше носіння потім. Бем-Баверк пояснював непряме виробництво на схожому прикладі. Метою залишається доступна вода; відро й водогін — засоби для її отримання. Проте заради одного візиту будувати водогін може бути зайвим. [1]
Перевага водогону не в тому, що його довго будували, а в тому, що вода є біля будинку. Якщо просто відкласти похід до джерела, нічого не поліпшиться. Бем-Баверк показує, як інструменти розширюють виробничі можливості; Мізес звертає увагу на вибір між результатами, доступними в різний час. Це не означає, що складніший проєкт завжди кращий. Треба розуміти, що він дасть і від чого доведеться відмовитися заради нього. [1] [2]
Під час будівництва все одно потрібні їжа, вода й інструменти. Якщо віддати будівництву всі сили без запасів чи допомоги, можна зупинитися ще до появи води. Так Мізес пояснює роль заощаджень: відкладене споживання вивільняє ресурси для роботи, результат якої буде пізніше. Для підприємства це потреба в грошах на зарплати й матеріали. Але самі гроші не замінять відсутні харчі, працівників або труби. [3]
Готовий водогін здається вигідним, якщо дивитися лише на мить відкривання крана. Чесне порівняння з відром враховує також будівництво, ремонт і очікуваний строк служби. Мізес відрізняє час до завершення виробу від часу його використання. У нашому прикладі та сама споруда може бути доцільною для постійного житла й невигідною перед швидким переїздом. Технічно справне обладнання не обов’язково вигідне кожному. [2]
Навіть чудові труби мало допоможуть, якщо джерело пересохло або деталі не з’єднуються. Потрібні речі, які працюють разом. Економіст Людвіґ Лахман називає це комплементарністю: засоби виробництва доповнюють один одного в певному застосуванні. Так само новий верстат у майстерні потребує відповідного живлення, оператора й матеріалів. Результат залежить від працездатної сукупності, а не лише від ціни чи якості найдорожчої частини. [5]
Отримувати воду з меншими зусиллями — технічна перевага. Процент за позикою на будівництво — інше питання. Мізес відкидає пояснення процента лише вищою продуктивністю інструментів. У його теорії важлива часова перевага: як людина порівнює задоволення потреби в ближчому та віддаленішому майбутньому. Це певне економічне пояснення, а не формула кредитної ставки. Більша кількість води чи довше будівництво самі по собі не визначають ставку. [4]
А якщо під час будівництва родина вирішить переїхати? Виконану роботу не повернути, але це не означає, що треба автоматично завершувати решту. Частину матеріалів, можливо, використаємо інакше або продамо. Лахман описує, як зміна обставин змушує шукати обладнанню інше застосування, іноді менш вигідне. Важливо, що дасть додаткова робота відтепер. Самі минулі зусилля не роблять продовження розумним. [5]
Уяви команду, що розробляє гаманець для Bitcoin. Її програма має допомагати людям отримувати й надсилати платежі та переглядати свій баланс. Перш ніж ним хтось скористається, треба написати й перевірити програму. Це сучасний приклад підготовки засобу для майбутньої послуги, а не історія з давніх економічних книжок. Праця допоможе користувачам лише тоді, коли гаманець задовольнятиме їхні потреби та матиме технічний супровід. Тривала розробка сама не доводить ані якості, ані майбутнього прибутку; важливі результат і його застосування. [2] [5] [6]
Для повної картини прочитайте також Stages of Production, Capital Goods, Heterogeneous Capital, Economic Calculation, Time Preference, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Stages of Production, Heterogeneous Capital, Eugen von Böhm-Bawerk.