Eugen von Böhm-Bawerk (1851–1914) — австрійський економіст і міністр фінансів. Він досліджував капітал, тобто засоби, залучені до виробництва, та процент. Знайомий приклад — процент за позикою: це плата за можливість певний час користуватися чужими грошима. Пояснював, чому люди можуть по-різному оцінювати ресурси, доступні сьогодні, і порівнянні ресурси, доступні лише згодом.
Böhm-Bawerk народився у Брно, викладав в Інсбруку й кілька разів був міністром фінансів. Із 1904 року працював професором у Відні. Ці ролі дають контекст його працям: він був і теоретиком, і державним управлінцем. Однак самі по собі вони не доводять правильності його економічних аргументів. Тому під час читання відділяй питання про особу автора від того, чи справді переконливе його пояснення часу, капіталу й процента. [1]
У The Positive Theory of Capital він наводить три причини. Людина може бути сьогодні гірше забезпечена, ніж у майбутньому, і гостріше потребувати наявних ресурсів. Вона також може недооцінювати майбутню користь, бо віддалені потреби видаються менш важливими. А доступні вже зараз засоби можуть дозволити довший виробничий метод із більшим результатом. Це різні аргументи: потреба, оцінювання майбутнього й виробнича можливість. Böhm-Bawerk поєднує їх у своїй теорії, а не у формулі, куди підставляють три числа й отримують ставку сучасного кредиту. [2]
Автор розглядає приклад, у якому перші дві причини разом дають благам, доступним сьогодні, тобто речам, якими вже можна скористатися, перевагу 30 %, а виробнича можливість — 25 %. Результат не 55 %, а в цьому прикладі 30 %. Причина проста: ті самі ресурси не можна одночасно повністю спожити сьогодні й повністю вкласти у виробництво на майбутнє. Це альтернативні застосування. Перші два чинники в його поясненні можуть поєднуватися, але виробнича перевага не додається як ще одна незалежна винагорода. Приклад учить порівнювати варіанти, а не рахувати той самий ресурс двічі. [2]
Повернімося до нашої майстерні. Якщо люди будують верстат замість негайного виготовлення продукції, результат може з’явитися пізніше. Проте під час роботи їм потрібні їжа й інші засоби. Тому Böhm-Bawerk підкреслює доступність теперішніх благ: вони допомагають дочекатися готового продукту. Виробництво через проміжні етапи може бути ефективнішим; ідеться не про бездіяльність. Саме розтягування проєкту в календарі не покращує результату. Потрібні вигідніший метод і засоби, щоб довести його до завершення. [3]
У суперечці з J. B. Clark він розрізняв дві міри: повну історію виробництва від найпершого внеску та середній час між послідовним використанням праці чи землі у виробництві й отриманням готового виробу для споживача. Наш спрощений приклад: один трудовий внесок зроблено за 10 місяців до завершення, а інший, такого самого обсягу, — за 2 місяці. Середній час очікування цих внесків становить 6 місяців. Це не вік найстарішого інструмента й не автоматично тривалість усієї історії виробництва. Приклад пояснює різницю вимірювань, а не є повною моделлю справжнього підприємства. [3]
Верстат може дати більше виробів за ту саму кількість робочих днів. Це технічна продуктивність. Інвестор зважає також на ціну результату, вкладені засоби й час їх залучення. Той самий загальний прибуток, отриманий пізніше, не означає такої самої річної відсоткової дохідності. У відповіді Clark саме цю плутанину двох значень продуктивності підкреслює Böhm-Bawerk. Технічну перевагу довшого методу можуть урівноважити вищі процентні витрати за довший час. Отже, не можна від «виробимо більше» відразу перейти до «інвестиція буде дохіднішою». [3]
Böhm-Bawerk прямо відкидав тлумачення, ніби його теорія процента винагороджує болісне самообмеження. Заможна людина може інвестувати й далі комфортно жити; теорія не вимагає, щоб інвестор голодував. Визначальними мають бути різниця оцінювання теперішніх і майбутніх благ та можливість раніше скористатися наявними засобами. Це також відділяє економічне пояснення від морального судження, чи заслужила людина дохід своєю працею. Те, що виробництво триває, не доводить, що кожен одержувач процента особисто терпів нестатки. [3]
Böhm-Bawerk помер у 1914 році, задовго до появи Bitcoin. Ми можемо застосовувати його поняття сьогодні, але висновки тоді належать нам. Розглядаючи пропозицію дохідності, запитуй, що кошти насправді фінансують, як довго вони будуть залучені й чи з’явиться обіцяний результат. Саме зберігання біткоїнів не є фінансуванням такого виробничого процесу. Позика іншій стороні додає питання про її зобов’язання та спроможність повернути борг. Історична теорія впорядковує питання, але не підтверджує безпечності жодного сучасного продукту. [1] [3]
Для повної картини прочитайте також Carl Menger, Capital Goods, Roundabout Production, Time Preference, Bitcoin.