Carl Menger (1840–1921) — економіст, чия книжка 1871 року заклала основи австрійської економічної школи. Він пояснював цінність значенням благ для задоволення людських потреб. Досліджуючи гроші, він запитував, чому люди приймають певні товари також заради можливості обміняти їх далі.
До публікації Grundsätze der Volkswirtschaftslehre у 1871 році Carl Menger писав ринкові огляди для Wiener Zeitung. Тож із повсякденними змінами цін він стикався і в роботі. Згодом став професором Віденського університету. Його книжка стоїть на початку австрійської школи, а не підсумовує всі її пізніші суперечки. Шукаючи його праці, зважай на схоже ім’я: син Karl Menger був математиком. Це не інший запис імені того самого автора. [1]
Уяви столяра, який тижнями робив шафу, але вона не вміщується у квартирі потенційного покупця. Самі витрачені зусилля його не переконають. Menger пояснює цінність важливістю тієї потреби, задоволення якої залежить від доступності конкретного блага. Має значення й кількість: ще одна така сама шафа може не задовольняти настільки нагальну потребу, як перша. Це підхід суб’єктивної теорії цінності. Він не означає, що ми можемо призначити й отримати будь-яку ринкову ціну. Оцінювання починається з людей та їхніх обставин, а не з годин у виробничому звіті. [2]
Хліб втамовує голод покупця. Борошно та пекарська піч не роблять цього безпосередньо, але допомагають виготовити хліб. В економіці такі засоби задоволення потреб називають благами. Menger розрізняє блага різних порядків: порядок позначає місце на шляху до задоволення потреби. Вищий порядок не означає кращої якості. Важливе використання: паливо може безпосередньо обігрівати кімнату або служити для випікання. Засоби мають також працювати разом: самого борошна без решти потрібних складників і засобів недостатньо. Отже, сенс виробництва простежуємо від потреб людей назад до способів їх задовольнити. [2]
Спробуй продати майже нові меблі ще сьогодні за ту ціну, яку заплатив. Можливо, покупець знайдеться, але попросить знижку; довше очікування могло б дати кращу пропозицію. Це пояснює легкість збуту, яку Menger досліджував у On the Origin of Money 1892 року. Питання не лише в тому, чи має річ цінність. Важливі також кількість, місце, час і ціна, за якою її можна обміняти. Легкий збут не гарантує продажу за будь-яку суму, якої бажає власник. [3]
У нашому прикладі столяр хоче хліба, але пекар зараз не потребує шафи. Прямий обмін зупиняється. Однак столяр може прийняти іншу річ, яку пекар та інші торговці охоче беруть. Вона потрібна йому не для споживання, а щоб отримати бажане. Це непрямий обмін. Menger описує, як люди вчаться використовувати цю перевагу й наслідують успішні дії інших. Загальноприйнятий засіб обміну може так вирости з окремих угод без попередньої домовленості всіх учасників. [3]
З цього пояснення не випливає, що Menger заперечував будь-яку роль держави. Він розрізняв виникнення грошей і пізніше правове визнання, організацію карбування та контроль ваги чи проби монет. Проба показує, яку частку монети становить дорогоцінний метал. Допускав також запровадження засобу обміну законом, але не вважав це єдиним або первісним шляхом виникнення грошей. Тому його аргумент не можна звести до того, що все, чого торкається держава, перестає бути грошима. Він запитує, як поширювалося прийняття й що правила змінили згодом. Конкретний історичний випадок усе ще потребує власних доказів. [3]
У Untersuchungen 1883 року Menger захищав теоретичне дослідження в суперечці з німецькою історичною школою. Різницю можна пояснити так: запис цін показує, що сталося; теорія намагається пояснити зв’язки між явищами, які ми спостерігаємо. Ця суперечка належить своїй добі. Не слід із однієї позиції Menger автоматично виводити всі методи, які пізніше використовували інші австрійські економісти. Спільна назва школи не означає, що її представники написали ту саму книжку. [1]
Carl Menger помер у 1921 році, тому не знав Bitcoin і не висловлювався про нього. Сьогодні ми можемо самі поставити його питання: чим певний засіб корисний людям, хто його приймає і як легко обміняти його далі? Це вже наше сучасне тлумачення. Ні високі виробничі витрати, ні сама рідкісність не гарантують попиту. Його тексти дають спосіб міркувати про цінність і обмін, а не історичне схвалення конкретного цифрового активу чи прогноз його майбутньої ціни. [1] [2] [3]
Для повної картини прочитайте також Subjective Value Theory, Marginal Utility, Capital Goods, Commodity Money, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Австрійська школа економіки, Subjective Value Theory, Marginal Utility, Ordinal Utility.