Subjective Value Theory розуміє економічну цінність як оцінку значення доступного блага для задоволення потреб. Це не речовина всередині предмета й не спільна шкала всіх людей; оцінка залежить від особи, обставин та альтернатив.
Пляшка води може мати різне значення для спраглого мандрівника й людини біля справного крана. Склад незмінний, але потреби й замінники змінюються. Тому суб’єктивну цінність не можна зчитати з предмета незалежно від людини та її обставин. [Menger — Principles of Economics, III–V]
Унікальний предмет не обов’язково цінують, якщо ніхто не бачить у ньому засобу для своїх цілей. Велика корисність категорії також не надає автоматично високої цінності одній доступній одиниці. Menger пов’язує потреби, кількість і можливість розпоряджатися благами; слово «рідкісний» не замінює цього зв’язку. [Menger — Principles of Economics, III–V]
Рішення рідко протиставляє всю воду всім діамантам. Воно стосується одиниці й задоволення, втраченого разом із її віддачею. Це розвиває Marginal Utility: значення додаткової чи втраченої одиниці залежить від запасу та його застосувань, а не лише від усієї категорії. [Menger — Principles of Economics, III–V] [Mises — Human Action, XI]
Покупець може віддавати перевагу благу перед сплаченими грошима, а продавець — навпаки. Узгоджена ціна є спільним міновим співвідношенням, не доказом однакових внутрішніх оцінок. Обоє можуть очікувати поліпшення, але очікувана вигода не гарантує задоволення після виявлення дефектів чи зміни обставин. [Menger — Principles of Economics, III–V] [Mises — Human Action, XVI]
Грошовий рахунок дозволяє додавати грошові витрати та доходи. Подвійна оплата не доводить подвійного задоволення, а однакова ціна не означає однакової вигоди двох людей. У Мізеса суб’єктивне ранжування й грошову калькуляцію слід розрізняти. [Mises — Human Action, XI]
Тривале виробництво саме не змусить клієнта бажати продукт. Витрати все ж важливі: вони впливають на виробничі можливості, пропозицію й рішення продовжувати. Оцінка ресурсів також залежить від очікуваного використання результату; суб’єктивна цінність не пояснює цін без витрат і обмежень. [Menger — Principles of Economics, III–V] [Mises — Human Action, XVI]
Люди оцінюють за знаннями й очікуваннями, які можуть виявитися хибними. Фізичні властивості, доступність і бюджет обмежують досяжні цілі попри особистий характер оцінки. Пояснення бажання блага не є моральним схваленням мети чи підтвердженням рекламної обіцянки. [Menger — Principles of Economics, III–V]
Люди можуть по-різному цінувати переказуваність, самостійне зберігання чи майбутній обмін. Ці можливі причини не визначають конкретної ціни BTC або певного зростання. Пояснення реального ринку потребує даних про пропозицію, попит і обмеження; сама теорія не підтверджує окремого мотиву чи інвестиційного прогнозу. [Mises — Human Action, XI] [Mises — Human Action, XVI]
Для повної картини прочитайте також Marginal Utility, Ordinal Utility, Carl Menger, Catallactics, Opportunity Cost. На цю статтю також посилаються Monetary Premium, Methodological Individualism, Marginal Utility, Ordinal Utility.