Subjective Value Theory розуміє економічну цінність як значення конкретної речі чи послуги для потреб і цілей людини. Економісти називають таку корисну річ благом. Карл Менгер пояснив, чому її цінність невіддільна від людини та доступних можливостей. Особиста оцінка відрізняється від ринкової ціни.
Наприкінці довгого походу в Єви закінчується вода. Пляшка в кіоску допоможе втамувати спрагу, тому вона її хоче. Удома з питною водою з крана та сама пляшка могла б не зацікавити. Хімічний склад не змінився; змінилися потреба й доступ до заміни. У Principles of Economics Менгер пояснює цінність зв’язком людини, потреби та можливості використати благо. «Суб’єктивна» означає, що оцінює конкретна людина. Властивості води та здатність тамувати спрагу не стають від цього уявними. [1]
Єва може принести дивно вигнуту гілочку без точної копії. Це ще не робить її дорогою колекційною річчю. Комусь вона має бути потрібна. Рідкісність має економічне значення щодо потреб і доступної кількості, а не лише числа наявних предметів. Корисність також сама не визначає ціну: повітря життєво необхідне, але зазвичай доступне без купівлі. Тому поєднуємо питання «для чого мені це?» і «чого бракуватиме без цього?». Обидва потребують конкретних обставин. [1]
Єва зазвичай не обирає між усією водою та всіма діамантами. Вона вирішує, чи потрібна ще одна пляшка. Якщо води вистачає для пиття й решти шляху, додаткова може служити менш нагальній потребі. Її втрата змусить відмовитися від використання, без якого найлегше обійтись. Так виникає зв’язок із Marginal Utility — граничною корисністю додаткової чи останньої доступної одиниці. Порівняння передбачає незмінні умови та взаємозамінні одиниці; нова потреба може змінити порядок. Важливість цілої категорії та окремої одиниці — різні речі. [1] [2]
Єва платить, бо надає пляшці перевагу перед відданими грошима. Продавець надає перевагу грошам перед пляшкою зі свого запасу. Різні оцінки можуть уможливити добровільний обмін. Сторони погоджують ціну, а не однакове внутрішнє відчуття цінності. Обоє очікують поліпшення, проте можуть помилятися: пляшка буває пошкоджена, а Єва може згодом знайти дешевший варіант поруч. Теорія пояснює причину обміну, не гарантуючи задоволення після кожної покупки. [1] [3]
Якщо Єва платить удвічі більше за іншу покупку, це не означає вдвічі більше задоволення. Покупка за ту саму ціну також не обов’язково приносить однакове задоволення заможному туристу й людині з обмеженим бюджетом. Гроші дозволяють додавати витрати та порівнювати пропозиції, але не вимірюють внутрішніх переживань. У Human Action Мізес розрізняє порядок особистих виборів і грошовий розрахунок. Ordinal Utility розвиває цю думку: можна віддати перевагу одному варіанту без вираження різниці в сталих одиницях задоволення. Важливо й те, що інше можна було купити. [2]
Уявімо, що хтось довго виготовляє красиву, але незручну пляшку, яку Єва не хоче носити. Самі зусилля не забезпечать покупця, готового покрити витрати. Проте витрати не втрачають значення. Матеріали, зарплати й перевезення обмежують виробництво та впливають на доцільність його продовження. Подорожчання ресурсів може змінити пропозицію. Очікуваний попит своєю чергою впливає на те, скільки виробник заплатить за ресурси. Це пов’язані рішення про майбутнє використання, а не правило, що праця автоматично створює ціну чи що витрати неважливі. [1] [3]
Єва може купити пляшку, сподіваючись зберегти воду холодною весь день, а потім переконатися у протилежному. Бажання було справжнім, уявлення про виріб — хибним. Суб’єктивна цінність не скасовує важливості технічних властивостей, знань і правдивої інформації. Бюджет та доступність також обмежують вибір. Пояснити, чому людина хотіла річ, не означає схвалити її мету чи підтвердити рекламу. Варто розділяти бажання, очікуване використання та фактичний результат: вони повідомляють різне. [1]
Одна людина цінує Bitcoin для платежів, інша — для зберігання коштів без передавання посереднику контролю над їх витрачанням, третя — через очікуваний майбутній продаж. Ту саму властивість оцінюють по-різному залежно від потреб, досвіду та альтернатив. Сама обмеженість пропозиції не показує, скільки покупців буде завтра і яку ціну вони запропонують. Ціна також не визначається безпосередньо енергією, витраченою на майнінг. Під час майнінгу комп’ютери за допомогою обчислень змагаються за додавання наступного блока — групи транзакцій — до спільного реєстру мережі. Для пояснення конкретного ринку потрібні дані про попит, пропозицію та умови обміну. Теорія допомагає поставити ці питання, але сама не розраховує майбутню ціну біткоїна. [2] [3] [4]
Для повної картини прочитайте також Marginal Utility, Ordinal Utility, Carl Menger, Catallactics, Opportunity Cost, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Monetary Premium, Methodological Individualism, Marginal Utility, Ordinal Utility.