Ludwig von Mises (1881–1973) — австрійський економіст. Він розвивав праксеологію, теорію цілеспрямованої людської дії: люди ставлять цілі й обирають засоби їх досягнення. В економіці він особливо досліджував гроші та економічний розрахунок — порівняння господарських можливостей за допомогою грошових цін.
The Theory of Money and Credit вийшла 1912 року. У 1920 році Мізес опублікував статтю про проблему економічного розрахунку за соціалізму; Human Action, його велика праця з економічної теорії, з’явилася 1949 року. Ці тексти не взаємозамінні. Кожен розглядає певну проблему в іншому контексті. Тому в пізнішому виданні звертай увагу, хто говорить: сам Мізес, автор доданої передмови чи сучасний коментатор. Це допомагає зрозуміти текст, навіть якщо ти не погоджуєшся з автором. [1]
Анна купує більшу піч, бо очікує більше покупців. Якщо вони не прийдуть, план провалиться. Проте це все одно цілеспрямована дія в розумінні Мізеса: вона обрала засіб для досягнення мети. Цілеспрямованість не означає успіху, безпомилковості чи моральної правильності. Без цього розрізнення може здатися, ніби теорія оголошує розумним будь-яке людське рішення. Насправді вона допускає помилки у виборі й застосуванні засобів. Метою не обов’язково є прибуток: людина може, наприклад, присвячувати час турботі про інших. [5]
Опис мети й засобів сам по собі не пояснює, чому конкретна пекарня почала занепадати. Треба з’ясувати події: пішли покупці, подорожчала енергія чи неправильно оцінили попит? Мізес розрізняв загальну теорію дії та дослідження конкретної історії. Його праксеологія спирається на логічне виведення; історичне питання потребує знання обставин. Тому застосування теорії залежить від її передумов. За непрямого обміну ми отримуємо за товар засіб обміну, наприклад гроші, а вже за нього купуємо бажане. Теорію непрямого обміну, наприклад, не можна просто перенести на суспільство, де обмінюють лише речі на речі. [2]
Технік може сказати Анні, скільки хліба випече піч і скільки енергії споживатиме. Але для рішення потрібні також ціни печі, оренди, праці та сировини, а ще прогноз виручки. Грошове вираження дає змогу порівнювати ці різні складники. У нашому спрощеному бюджеті суми наведено в чеських кронах (CZK). Анна очікує загальні витрати 100000 CZK і виручку 120000 CZK; різниця 20000 CZK — очікуваний надлишок цього бюджету. Самі кілограми борошна й кіловат-години не замінять такого розрахунку. У цьому практичний сенс економічного розрахунку, а не в твердженні, що все важливе в житті має грошову ціну. [3]
Анна може перевірити кожну суму, але напевно не знає, скільки прийде покупців і якою буде ціна наступної закупівлі. Мізес відділяє точність арифметики від певності початкових оцінок, наприклад кількості майбутніх покупців. Минулі ціни допомагають міркувати про майбутні, але не гарантують їх. Тому бюджет корисний, хоча й не гарантує точності прогнозу. Він показує Анні, на чому тримається рішення і що зміниться, якщо якесь припущення не справдиться. Правильне додавання не перетворює оцінку на встановлений факт. [3]
Два паперові документи можуть виглядати подібно, але один може означати право отримати грошову виплату, а другий працювати інакше. Тому Мізес вважав поділ на металеві й паперові гроші недостатнім. Його також цікавило, чим володіє власник, хто має виплатити йому гроші, якщо такий обов’язок існує, і на яких умовах. Історичні категорії автора мають конкретні значення; назви недостатньо, щоб класифікувати сучасний продукт. Порівнюючи їх сьогодні, треба досліджувати реальні умови, а не лише матеріал документа чи число на екрані. [4]
У передмові до Human Action Мізес пояснює, що вживає слово «ліберальний» у класичному сенсі: ринкова економіка, конституційне представницьке правління й особиста свобода. Це не автоматична назва сучасної партії чи політичної групи в іншій країні. Перш ніж переносити його вислів у нинішню дискусію, слід зрозуміти його словник. Це важливо й для перекладу: те саме слово може викликати інші асоціації в читача іншої доби чи мови. [6]
Мізес помер 1973 року; Mises Institute заснували лише 1982 року. Сьогодні інституція відкриває доступ до його праць і публікує також інших авторів. Це різні голоси. Коли сучасна стаття пов’язує Мізеса з Bitcoin, перед нами інтерпретація нинішнього автора, а не власна позиція Мізеса. Його питання можуть бути корисними: чого людина прагне, які засоби обирає, на яких припущеннях будує розрахунок? Але відоме ім’я не замінює доказів конкретного твердження чи безпеки сучасного сервісу. [1]
Для повної картини прочитайте також Praxeology, Human Action, Economic Calculation, Regression Theorem, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Австрійська школа економіки, Praxeology, Methodological Individualism, Subjective Value Theory.