Praxeology, або праксеологія, — теорія цілеспрямованої людської дії, яку розвивав економіст Людвіг фон Мізес. Цілеспрямованість означає використання засобів заради мети, а не неодмінно мудрий чи успішний вчинок. Мізес виводить із цієї структури загальні висновки. Це певний підхід до економічного мислення, не психологічний тест і не припис бажаних цілей.
Анні потрібно надіслати роботу, але комп’ютер не вмикається. Вона шукає інструкцію ремонту, бо очікує допомоги. Є мета, засіб і уявлення про їхній зв’язок. Praxeology досліджує саме цю будову дії. Якщо інструкція не спрацює, Анна помилилася, проте все одно діяла цілеспрямовано. Коли Мізес у Human Action говорить про раціональну дію, це не означає безпомилковості чи схвалення її рішення. Тут він також не досліджує всі психологічні причини вибору. Мимовільний рефлекс без вибору належить до іншої категорії: сам рух ще не обов’язково є дією в цьому сенсі. [1]
Анна має вільну годину. Вона може ремонтувати комп’ютер або гуляти, але в нашому прикладі не може робити і те, й інше водночас. Обравши ремонт, вона відмовляється від прогулянки в той самий час. Йдеться не лише про гроші: час і увага теж мають інші застосування. Цінність для Анни найкращої можливості, від якої вона відмовилася заради ремонту, — це її Opportunity Cost, тобто альтернативна вартість. Проте з вибору не видно точної суми, яку Анна заплатила б за прогулянку, і ним не виміряти задоволення в сталих одиницях. Значення варіантів залежить від людини, обставин і можливостей. Вибір також може відбуватися в умовах обмежень чи під примусом. [1]
Зрештою Анна безкоштовно допомагає полагодити комп’ютер сусідові. Тут теж є мета: щоб він міг зателефонувати родині. Відпочинок, подарунок чи свідоме відкладання справи також можуть мати призначення. Тому цей підхід не припускає, що люди завжди накопичують гроші або дбають лише про себе. Описати чиюсь мету не означає морально схвалити її. Праксеологічне питання — як людина намагається її досягти. Чи правильна мета й чи працює засіб насправді — окремі питання; слово «цілеспрямовано» на них не відповідає. [1]
Якщо Анна почне брати плату за ремонт, її рішення зустрінуться з рішеннями клієнтів і постачальників. Треба зважати на ціни, платежі й те, чи вистачить заробленого на деталі. Catallactics — Мізесова назва вивчення обміну та ринкових явищ у межах ширшої теорії дії. Отже, праксеологія не є просто іншою назвою торгівлі. Щоб зрозуміти певний ринок, потрібні також його умови: знання людей, можливі договори й гроші, які вони приймають. Сам факт наявності цілей в Анни та клієнта ще не визначає ціну ремонту. [3]
Дедукція простежує, що логічно випливає з прийнятих засновків. Якщо ремонт і прогулянка справді не можуть тривати ту саму годину одночасно, вибір одного виключає інше. Для цього не потрібне опитування. Так само Мізес розуміє праксеологію як апріорну теорію: на його думку, її загальні зв’язки не виникають з узагальнення виміряних даних. Це його методологічна позиція. Вона не робить будь-яку економічну розповідь правдивою лише тому, що та звучить логічно. Для конкретного випадку треба розпізнати припущення, перевірити хід міркувань й установити, чи опис умов відповідає дійсності. [2]
Анна планує ремонт, бо вірить, що магазин має деталь. Але продавець очікує доставку, яка запізниться. У кожного є план, та це ще не означає їхньої узгодженості. Фрідріх Гаєк у Economics and Knowledge 1937 року відділяє чисту логіку вибору від того, як люди набувають знань і узгоджують дії. У The Use of Knowledge in Society 1945 року він докладніше розглядає значення знань, розпорошених між людьми. Хто дізнається про затримку та як змінить план — питання про реальні події, якого сама дедукція не розв’яже. Належність до австрійської традиції теж не означає однакової методології всіх авторів. [4] [5]
З цілеспрямованості Анни не вивести її наступний прайс, кількість клієнтів чи дату окупності справи. Потрібні додаткові припущення про здібності, конкурентів і бажання інших. Те саме стосується майбутньої ціни Bitcoin. Навіть переконливий аргумент може спиратися на очікування, яке не справдиться. Корисно розділяти три питання: чи випливає висновок із засновків, чи правдиві самі засновки та чи справдився конкретний прогноз. Назва теорії не замінює жодної з цих перевірок. [2]
Одна людина користується Bitcoin для платежів, інша довго зберігає його, а третя підтримує проєкт. Можна запитувати про їхні цілі, альтернативи й перешкоди. Але без доказів не слід приписувати їм однаковий мотив або автоматично виводити майбутній попит з обмеженої пропозиції. Правила протоколу перевіряють у коді; готовність продавців приймати платежі чи вміння безпечно створювати резервні копії гаманця потребують інших досліджень. Праксеологія допомагає впорядкувати аргумент, коли прояснює припущення та невідоме, а не підміняє реальне спостереження. [4] [5]
Для повної картини прочитайте також Human Action, Methodological Individualism, Catallactics, Австрійська школа економіки, Knowledge Problem, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Methodological Individualism, Human Action, Catallactics, Ludwig von Mises.