Friedrich A. Hayek (1899–1992) — економіст, який досліджував гроші, господарські коливання й суспільні інституції — правила та звичаї, за якими люди живуть і співпрацюють. Він відомий поясненням розпорошених знань: окремі люди знають різні обставини, а зміни цін можуть допомагати їм узгоджувати плани без знання всього ринку.
У 1974 році він розділив із Гуннаром Мюрдалем премію з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля. Нагорода стосувалася праць про гроші, економічні коливання та взаємозалежність економічних, соціальних й інституційних явищ. Вона не означає схвалення кожного політичного погляду Гаєка. Читачеві корисніше запитати, яку саме проблему автор пояснює і на чому ґрунтує аргумент. Відома нагорода допомагає розмістити автора в історії ідей, але не вирішує сучасної суперечки. [1]
У статті The Use of Knowledge in Society, опублікованій 1945 року, Гаєк наголошує на знанні конкретних обставин часу й місця. Фахівець може знати найкращий спосіб сушіння деревини, а Петра знає, що сьогоднішня поставка не прибуде. Одне знання не замінює іншого. Загальну фаховість треба поєднати з місцевим досвідом і можливістю діяти. У нашому прикладі Петра може зателефонувати на близький склад і змінити черговість замовлень. Інформація важлива, бо хтось має її вчасно й може перебудувати план. [2]
Власний приклад Гаєка стосується олова. Десь виникає нове застосування металу або зникає частина постачання. Користувачі можуть відповісти на вищу ціну економією матеріалу чи пошуком заміни, хоча не всі знають початкову подію. Ціна переносить зміну у віддалені рішення. Це не газетна стаття з повним поясненням причини й не докладна технічна інструкція із заміни матеріалу. Гаєк показує, що частина корисного пристосування можлива без знання всієї історії кожним учасником. [2]
Сам Гаєк зауважує, що реакції людей на зміни цін не узгоджуються між собою досконало. Повернімося до Петри: вища ціна деревини може спонукати її шукати іншого постачальника, але той може підвести. Сама ціна не розповідає все про якість, надійність чи майбутнє. Наш приклад нагадує про різницю між корисною інформацією та певністю. Теорія цінової координації не означає, що кожна ринкова ціна бездоганна чи кожне рішення обов’язково буде успішним. [2]
Уяви звіт, за яким запаси деревини в країні не змінилися. Петрі все одно може бракувати потрібного виду, у потрібному місці й вчасно для замовлення. Загальний показник може бути правильним, але не показувати її проблеми. Гаєк зауважує, що статистичні категорії об’єднують речі, які відрізняються в місцевих умовах. Це не робить статистику марною. Треба розуміти, що вона об’єднує і що випускає, а не плутати стабільність сукупного показника з незмінними умовами кожного підприємства. [2]
У книзі Denationalisation of Money, опублікованій 1976 року, Гаєк запропонував окремі валюти приватних емітентів. Емітент випускає валюту й у цьому проєкті керує її кількістю, щоб підтримувати купівельну спроможність. Уяви торговця, який хоче згодом купити нові запаси за виручені гроші. Йому важливі не лише цифри на банкноті, а й те, що за них можна придбати. Пропозиція Гаєка має спонукати емітентів дбати про цю властивість. Ідеться про активно керовану пропозицію, а не наперед незмінно визначену кількість грошей. [3]
За Гаєком, дисципліну має забезпечувати конкуренція: якщо валюта погіршується, люди можуть перейти до іншої, а емітент втратить клієнтів. Наприклад, торговець може змінити валюту, в якій зберігає частину виручки. Для цього потрібен реальний вибір; сам напис «приватна валюта» його не створює. Гаєк аргументує певний інституційний устрій, а не доводить гарантовану стабільність кожного нового продукту. Правила й умови конкретної пропозиції все одно треба перевіряти. [3]
Гаєк помер 1992 року, до появи Bitcoin. Можна порівнювати його валютну конкуренцію із сучасними системами, але зберігаючи відмінності. Bitcoin не має емітента, який змінював би кількість нових монет, щоб утримувати стабільну ціну певного набору товарів. Такий набір називають кошиком товарів: у пропозиції Гаєка його ціни мали слугувати мірилом купівельної спроможності валюти. Подібність у можливості вибору не означає однакового механізму. Не можна також приписувати Гаєкові особисту підтримку технології, якої він не застав. Його праці ставлять питання про знання, правила й можливість переходу; нинішні висновки належать нинішнім авторам. [1] [3]
Для повної картини прочитайте також Knowledge Problem, Spontaneous Order, Denationalisation of Money, Economic Calculation, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Австрійська школа економіки, Praxeology, Methodological Individualism, Human Action.