Denationalisation of Money

Книжка вперше вийшла в 1976 році. Hayek шукав спосіб обмежити інфляцію та інші грошові збої за допомогою конкуренції. Інфляція — зростання загального рівня цін: за ту саму суму зазвичай купуєш менше. Для Анни важлива не назва на банкноті, а те, що вона отримає за зароблене. Поліпшення, якого очікував Hayek, є аргументом на користь пропозиції, а не доведеним тут результатом уже запровадженої системи. [1]

Уяви, що Анна може приймати іншу валюту й платити нею постачальнику борошна. Якщо нинішня її розчарує, є придатна альтернатива. Свобода приймати або відхиляти валюту лежить в основі міркування Hayek. Емітент не міг би покладатися на те, що люди змушені користуватися його валютою. Кількох логотипів у застосунку недостатньо: важливо, чи можна справді використовувати валюти й переходити між ними. [3]

Hayek наводить уявний приклад банку, що випускає власну одиницю ducat. На вимогу власника банк видавав би за його вибором 5 швейцарських франків, 5 німецьких марок або 2 долари за ducat. Це конкретне зобов’язання з обміну. Йдеться не про сучасний продукт і не про історичну золоту монету з такою назвою. Суми належать до авторового прикладу, а не до нинішніх курсів. [2]

Окремо від обміну Hayek описує мету зберігати приблизно сталу купівельну спроможність щодо обраного кошика благ. Уяви визначені кількості різних товарів, загальна ціна яких слугує мірилом. Це не обіцянка видати товари з банківського складу. Тому Анна має розділяти два питання: чого може вимагати від банку і наскільки добре валюта дотримується оголошеної мети. Одна відповідь не замінює іншої. У цьому проєкті банк мав би юридичне зобов’язання обмінювати свою валюту на зазначені валюти, але не підтримувати сталу купівельну спроможність. [2]

У нашому простому прикладі кошик спочатку коштує 100 одиниць, а згодом 110. Одиниця втратила купівельну спроможність щодо нього. Емітент у моделі Hayek змінював би кількість валюти відповідно до попиту й цінової мети; пропозиція не була б назавжди визначена наперед. Це запропонований спосіб управління, а не гарантія успіху. Навіть незмінна ціна всього кошика не означає, що ціна борошна чи іншого окремого товару не може змінитися. [2]

Анна може мати рахунки в різних банках і всюди рахувати в чеських кронах. Змінюється установа, а не обов’язково грошова одиниця. Кількість банків не дорівнює кількості валют. Так Hayek відділяє свій проєкт від давнішої дискусії про Free Banking, у якій банки випускали банкноти, обмінювані на спільну усталену валюту. Порівнюючи системи, треба з’ясувати, чи конкурують різні одиниці, чи банки користуються однією. [2]

Hayek розглядає й можливість того, що відмова людей від валюти, яка раніше мала монопольне становище, прискорить її знецінення. Отже, перехід не є автоматично плавним. Анна мала б думати не лише про майбутні платежі, а й про наявні заощадження та договори. Поява альтернативи сама не зберігає вартість кожного давнього зобов’язання. Це ризики переходу, які слід оцінювати, а не доказ однакового результату кожної зміни. [2]

Порівнюючи з Bitcoin чи іншим проєктом, почни з правил, а не з назви «приватні гроші». Хто може змінювати кількість одиниць? Чи є емітент, від якого можна чогось вимагати? Що саме означає обіцяна стабільність? Чи може користувач справді піти? Конкуренція валют допомагає ставити ці питання. Сам вибір не означає, що кожна запропонована валюта надійна або що її ціна не може впасти. [3]