Free Banking означає системи, у яких банки конкурують у випуску обмінюваних банкнот, а іноді й депозитних грошей, без єдиного виключного центрального емітента. Депозитні гроші — це залишки на банківських рахунках, якими можна платити через переказ. Обмінюваність — право замінити банківське зобов’язання на домовлені гроші за визначеними умовами. Сама назва не визначає закони, необхідне забезпечення чи швидкість виплати.
Free Banking — не єдина незмінна модель. Hayek нагадує історичну дискусію про право комерційних банків випускати власні банкноти, обмінювані на усталену валюту. Інші пропозиції можуть мати інші правила. Читаючи, уточнюй країну, період та умови входу в банківську справу. Лише потім можна оцінювати результати. Слово «вільна» не говорить, скільки коштів банк тримав у резерві для виплат і хто ніс збитки в разі його краху. [3]
Повернімося до продавця. Приймаючи приватну банкноту, він отримує вимогу до конкретного банку. Банкнота не є монетою, на яку її можна обміняти. Номінал — надрукована сума; виконання обіцянки є наступним кроком. Важливо, де її пред’явити й хто зобов’язаний заплатити. Інший банк може добровільно її купити, не перебираючи обов’язків емітента. [1]
Американську Free Banking Era зазвичай датують 1837–1863 роками. У багатьох штатах інвестори могли заснувати банк після виконання вимог до капіталу й реєстрації. Випуск банкнот також підлягав правилам забезпечення. Це не була банківська справа без правових меж. Простіший вхід у галузь і відсутність правил — різні речі. Для продавця залишалося важливим, як штат встановив умови та чи підтримували вони обіцянку банку. [1]
Облігація є обіцянкою її емітента платити за погодженими умовами. Вона може забезпечувати банкноти, але не є негайно доступною готівкою в касі. В описаних американських системах падіння вартості застави вимагало додати активи або скоротити банкноти в обігу. Тому відділяй вартість забезпечення від можливості виконати вимогу про виплату зараз. Добра відповідь на одне питання не розв’язує автоматично іншого. [1]
Наш простий приклад: банкнота номіналом 100 продається за 97. Різниця — дисконт 3%, тобто знижка від надрукованої суми. Покупець може враховувати надійність емітента й витрати доставки банкноти до місця виплати. Але дисконт не означає, що банк напевно зрештою виплатить саме меншу суму. Ринкова ціна вимоги та остаточний розрахунок — різні дані. [1]
Дослідження Minneapolis Fed пояснює попит на банкноти їхньою ціною щодо очікуваної вартості забезпечення. У досліджених випадках Нью-Йорка, Вісконсину й Індіани вони оберталися за номіналом. У Міннесоті слабке забезпечення спричиняло значний дисконт. Продавець не міг безпечно судити про надійність банкноти лише за назвою режиму. Результат для певних штатів не є автоматичним висновком про кожну історичну систему. [2]
Кілька банків можуть випускати зобов’язання в одній валюті. Продавець тоді розрізняє якість емітентів, не змінюючи обов’язково базову одиницю при кожній оплаті. Denationalisation of Money, пропозиція Hayek, іде далі: передбачає конкуренцію різних грошових одиниць. Тому вона не є автоматично тотожною історичному Free Banking. Кількість марок банкнот сама не показує кількості валют. [3]
Стаття Federal Reserve відрізняє Free Banking від пізнішої National Banking Era. Це інша епоха: стабільніші банкноти не усунули ризиків депозитів та кредитів. Власники банкнот і вкладники могли мати різне становище. Загальний урок корисний і для читання про сервіси навколо Bitcoin: що саме маєш, хто тобі що винен і як реалізувати вимогу? Безпеку одного продукту не можна просто переносити на всі зобов’язання установи. [1]
Для повної картини прочитайте також Denationalisation of Money, Commodity Money, Фіатні гроші, Fiduciary Media, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Denationalisation of Money.