За економістом Людвігом фон Мізесом, Human Action — це дія заради стану, який людина вважає кращим. Вона обирає засоби, але може помилятися або зазнати невдачі. Так само називається книжка Мізеса 1949 року; тут пояснюється передусім поняття, а не весь твір.
Анна зачиняє вікно, щоб зменшити протяг. Вікно — засіб, комфортніша кімната — мета. Мізес починає з питання, чого людина прагне досягти. Рефлекторне моргання через подразнення ока — інший випадок. Відмінність не в складності руху, а в наявності наміру. Саме спостереження не завжди його розкриває; інколи треба знати, що передувало події. [1]
Анна підготувала платіж, але чекає, перевіряючи одержувача. Якщо могла його надіслати, відкладення є частиною плану. Цілеспрямована дія не вимагає постійної активності. Якби доступу до гаманця не було, та сама відсутність платежу мала б іншу причину. Не кожна затримка означає свідому терплячість. Спершу з’ясуймо, чи могла людина втрутитися і чому цього не зробила. [1]
Анна може після обіду ремонтувати велосипед або відвідати друзів. Час ремонту неможливо одночасно провести в гостях. Opportunity Cost — цінність найкращої втраченої можливості, не обов’язково сума в чеку. Засоби й цілі залежать від питання: справний велосипед є метою ремонту, але засобом доїхати на роботу. Пояснюючи вибір, враховуймо доступні альтернативи, а не все, що можемо уявити. [2]
Відвідини хворого друга, пожертва або рішення в гніві можуть мати мету так само, як купівля. Мізесове слово «раціональний» тут не означає бездоганних розрахунків чи знання всіх наслідків. Воно описує вибір засобу заради мети. Такий опис не означає схвалення ні мети, ні засобів. Дія буває щедрою, шкідливою або помилковою; сам намір не визначає її моральної прийнятності. [1] [2]
Анна ремонтує велосипед, але дорогою на роботу виникає інша несправність. Невдача не стирає початкового наміру. Її знання засобів чи обставин були неповними. У розділі про невизначеність Мізес наголошує: людина, яка діє, не знає майбутнього. Відділяймо очікування під час вибору від пізніших подій. Досвід може змінити наступний план, але не варто оцінювати перший так, ніби Анна відразу знала все, що з’ясувалося згодом. [3]
Те саме стосується гаманця. Для витрачання біткоїнів гаманець використовує приватні ключі: секретні числа, за допомогою яких створює цифрові підписи, що дозволяють платежі. Хтось змінює налаштування, очікуючи кращого захисту ключів. Переконання пояснює вибір, а для оцінки реальної безпеки потрібно перевірити, як працюють пристрій і обраний спосіб його використання. У Economics and Knowledge Фрідріх Гаєк розглядає саме зв’язок людських знань і припущень із фактами. Добрі наміри не замінюють правильної інформації. Для пояснення поведінки ці речі слід розрізняти. [1] [4] [5]
Сам переказ у мережі Bitcoin не пояснює, чому людина його здійснила. Рух BTC може означати купівлю, подарунок або переказ між власними гаманцями. Тривала нерухомість монет не доводить свідомого заощадження: власник міг втратити доступ до ключів. Різні історії узгоджуються з одним спостереженням. Обрати одну можна лише з додатковими доказами. Сам рух чи його відсутність не розкриває всього плану, переконань або доступних варіантів. [2] [3] [6]
Praxeology вивчає загальні зв’язки вибору, цілей і засобів. Catallactics досліджує обмін між людьми. Уже недостатньо знати, що кожен має намір: плани можуть узгоджуватися або суперечити один одному. Тому Гаєк запитує, як люди здобувають інформацію й змінюють очікування. Human Action — корисна відправна точка. Саме поняття не прогнозує ціну й не доводить автоматичного узгодження всіх планів. [1] [4]
Для повної картини прочитайте також Praxeology, Methodological Individualism, Subjective Value Theory, Catallactics, Opportunity Cost, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Time Preference, Praxeology, Methodological Individualism, Subjective Value Theory.