Regression Theorem пояснює у Mises спадкоємність купівельної спроможності грошей, тобто того, що за них можна отримати. Очікування спираються на попередню купівельну спроможність. Простежуючи цей зв’язок у минулому, Mises доходить до часу, коли річ ще не використовували як гроші. За його поясненням, вона вже мала мінову цінність завдяки іншому застосуванню. Це аргумент його економічної теорії, а не статистична регресія чи прогноз курсу біткоїна (BTC).
Уявімо, що Єва продає стіл. Вона приймає гроші, щоб потім купити їжу або заплатити за оренду. Але скільки просити? Mises відокремлює досвід попередніх цін, на який спирається Єва, від нової оцінки, що виникає під час обміну. Він не пояснює сьогоднішню ціну тією самою сьогоднішньою ціною. Єва дивиться вперед, але вже знає, що гроші дозволяли купувати досі. [1]
У нашому прикладі хліб учора коштував 10 одиниць, а сьогодні коштує 12. Єва спланувала витрати за старою ціною й тепер має їх переглянути. Досвід допоміг зрозуміти суму, але не гарантував тієї самої покупки. Могли змінитися пропозиція хліба, попит або інші обставини. Regression Theorem не розраховує величину зміни ціни й не пояснює окремий випадок без додаткових даних. [1]
Рухаючись від учора дедалі далі назад, ми зрештою запитуємо про початок. Mises завершує ланцюг благом, яке мало мінову цінність завдяки негрошовому використанню ще до того, як стало засобом обміну. Подумай про метал для прикрас: люди цінували його, не збираючись платити ним далі. Це ілюстрація логіки аргументу, а не доказ однакової історії всіх грошових систем. Конкретний початок потребує власних джерел. [1]
Carl Menger досліджував споріднене питання. У нашому прикладі гончареві потрібне взуття, але швець не хоче горщиків. Гончар може прийняти інше благо, яке легше обміняти далі, й через нього отримати взуття. Це непрямий обмін: проміжну річ купують заради наступної угоди. Menger пояснює перевагу та поширення такої практики. Regression Theorem зосереджується на пов’язаному питанні: на що люди спираються, оцінюючи гроші. [2]
За Mises, самого факту, що перед нами метал, папір або право вимагати виплату, недостатньо для розрізнення видів грошей. У Теорії грошей і кредиту він розрізняє товарні, кредитні та фіатні гроші, наголошуючи на реальному використанні в обміні. Практичне питання таке: що люди насправді роблять із цією річчю? Напис «гроші» на новому жетоні ще не показує, що хтось віддасть за нього. [3]
Regression Theorem не вимагає, щоб сучасні гроші завжди обмінювалися на метал. Mises описує і вимоги, що продовжують обертатися після зупинення виплат, і гроші без негрошового застосування. Тому питання про перший орієнтир оцінки відрізняється від питання, чому ці гроші приймають зараз. Їхнє походження саме по собі не встановлює обов’язкового нинішнього товарного забезпечення й не гарантує подальшого прийняття. [1]
Bitcoin Whitepaper розв’язує іншу проблему: як переказувати BTC, не дозволяючи витратити ті самі кошти двічі. Satoshi Nakamoto описує цифрові підписи, за допомогою яких можна математично перевірити право здійснити платіж, історію транзакцій і Proof of Work — обчислювальну роботу, що допомагає захистити спільну історію. Проте успішна транзакція сама не показує, що одержувач надав натомість. Це міг бути тест або подарунок. Технічний запис переказу тому не є автоматичним доказом торговельної ціни. [4]
Застосовуючи Regression Theorem до Bitcoin, розрізняй запуск мережі, переказ між адресами, запропонований курс і здійснений обмін. Це не одне й те саме. Той, хто пояснює початкову оцінку конкретним негрошовим використанням, має підтвердити учасників, час і мотиви. Сьогоднішня оцінка або тодішні витрати електроенергії самі цього не доводять. Теорія дає запитання для аналізу, але не заповнює прогалини в історичних свідченнях і не обіцяє майбутньої ціни. [4] [1]
Для повної картини прочитайте також Fiduciary Media, Фіатні гроші, Medium of Exchange, Ludwig von Mises, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Commodity Money, Ludwig von Mises.