Consumer Sovereignty означає вплив купівлі та відмови від неї на доходи підприємств і плани виробництва. Людвіг фон Мізес так підкреслює, що підприємцю потрібні покупці. Мюррей Ротбард заперечує: споживач не керує виробником, кожен вирішує за себе. Тому варто розрізняти економічний вплив, купівельну спроможність і примус.
Коли малі хлібини купують, а великі залишаються, Ленка отримує інформацію через продажі. Це може змінити замовлення борошна, робочий час і пропозицію наступного тижня. Так можна пояснити Мізесову думку про залежність виробника від покупців. Але рішення й далі ухвалює Ленка. Побажання біля прилавка не є підтвердженим замовленням, а кількість проданих хлібин сама не доводить прибутковості. [1]
Один покупець бере хлібину, інший замовляє випічку для цілого заходу. Їхній вплив на виторг різний. Мізес визнає, що голосування грошима не є рівним голосуванням громадян: важлива витрачена сума. Пекарня може обслуговувати й невелику групу з особливими вподобаннями, якщо це окупається. Проте не кожна потреба обов’язково знайде доступне за ціною рішення. Бажання й купівельна спроможність — не те саме. [1]
Ленка може відмовитися від прибуткового нічного замовлення, бо хоче бути ввечері з родиною. Ротбард нагадує про такі негрошові мотиви: люди не завжди прагнуть найбільшого грошового доходу. Самою пропозицією грошей покупець не змусить виробника працювати. Заперечення стосується слова суверенітет; воно не заперечує, що товару на продаж потрібен охочий покупець. [2]
Ленка пече до приходу всіх покупців. Вона спирається на досвід та очікування, а не на повний перелік гарантованих продажів. Якщо малих хлібин забагато, частина може залишитися. Мізес пов’язує підприємницькі результати з передбаченням майбутнього; Entrepreneurship ширше пояснює ці рішення в невизначеності. Вплив покупців не є автоматом, який миттєво й безпомилково виконує кожне бажання. [1]
Уявімо покупця, якому важко дістатися іншої пекарні. Перейти до конкурента йому складніше, ніж сусіду з автомобілем. У своїй теорії Мізес прямо називає монопольні ціни обмеженням споживчого впливу. У його трактуванні монополіст обмежує обсяг продажу й за вищої ціни отримує після вирахування витрат більше, ніж отримав би, продаючи більшу кількість за нижчою ціною. Проте ані сам розмір підприємства, ані цей приклад не доводять наявності такої ціни. Потрібно дослідити реальні альтернативи, пропозицію та ціноутворення. [1]
На вулиці можуть працювати дві пекарні, але здатні з’явитися нова доставка чи ще одна крамниця. Ізраель Кірцнер наголошує на можливості входу з кращою пропозицією. Однакова кількість нинішніх продавців не обов’язково означає однаковий конкурентний тиск. Важливо, чи може нове рішення справді виникнути та чи можуть покупці його обрати. Entrepreneurial Discovery описує виявлення таких непомічених можливостей. [3]
Хтось бере найдешевший доступний хліб, бо мусить заощаджувати. Інша людина обирає ближчу пекарню, щоб заощадити час. Однакова купівля може мати різні причини й не означає схвалення всіх властивостей товару. Ротбардове розрізнення грошового доходу та інших людських цінностей допомагає пам’ятати про це. Самі продажі без знання можливостей та обмежень не визначають загального добробуту суспільства. [2]
Покупець може хотіти оплатити через Bitcoin, хоча Ленка такого способу не пропонує. Його інтерес може спонукати її замислитися. Але в добровільному обміні сама готовність платити ще не є домовленістю про спосіб оплати або будь-яку послугу. Bitcoin змінює можливості переказу грошей, але не замінює згоди між людьми. Вплив покупця й тут відрізняється від влади наказувати. [1] [2]
Для повної картини прочитайте також Entrepreneurship, Entrepreneurial Discovery, Subjective Value Theory, Opportunity Cost, Catallactics, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Entrepreneurship, Entrepreneurial Discovery.