Malinvestment означає хибне спрямування інвестиції. Підприємство, наприклад, будує завод без достатньої кількості потрібних працівників чи покупців. Австрійська школа також пояснює цим поняттям, як дешевий кредит може заохотити багато схожих помилок одночасно. Це теорія їхніх причин, а не автоматичне пояснення кожного збитку.
Уяви будівельника, який планує більший будинок, ніж дозволяє запас матеріалів. Нестачу він помічає лише після закладання фундаменту. Людвіґ фон Мізес використовує подібний образ: ресурси не просто витрачені, а спрямовані на нездійсненний план. Окреме підприємство може помилитися щодо попиту й без дешевих кредитів. Австрійська теорія циклу прагне пояснити інше: чому багато таких помилок накопичуються одночасно. [1] [3]
Дешевша позика може зробити привабливим проєкт, який принесе доходи лише згодом. За нижчої ставки дисконтування той самий очікуваний майбутній дохід має вищу сьогоднішню вартість; дисконтування — саме такий перерахунок. Австрійська теорія розрізняє відкладене споживання, що вивільняє ресурси, і додаткове фінансування без цієї зміни. Низький відсоток сам не доводить помилки. Важливі також продуктивність, ризик і реальна доступність людей та матеріалів. [1] [3]
Як пояснює Банк Англії, комерційний банк, надаючи кредит, зазвичай водночас створює новий депозит. Він не просто передає чиїсь попередні заощадження. Новий залишок на рахунку сам не виробляє цеглу й не навчає мулярів. Якщо будувати почне більше фірм, вони можуть конкурувати за тих самих постачальників і підвищити вартість праці. Це ще не доводить, що кожне розширення кредитування має завершитися кризою. [6] [3]
Якби кожну машину легко було перетворити на будь-яку іншу, зміна плану була б менш болючою. Спеціалізована лінія потребує відповідних деталей, персоналу й покупців. Тому Людвіґ Лахман наголошує, що виробничі засоби мають працювати разом. Навіть дороге приміщення з добрими машинами не компенсує відсутності необхідної ланки. Вища оцінка майна в обліку цю прогалину не заповнить. [2]
У нашому умовному прикладі два інвестори отримують дешеве фінансування. Обидва планують завод і розраховують на тих самих доступних фахівців. Під час наймання з’ясовується, що всі вони не можуть працювати на обох: зарплати ростуть, бюджети змінюються. Покупців теж може не вистачити для двох заводів. Це приклад несумісних припущень, а не неминучого краху кожного заводу за низьких ставок. Нові заощадження чи кращі технології можуть розширити можливості. [2] [3]
Спочатку все може виглядати добре. Потім будівництво виходить за бюджет, продажі відстають або банк відмовляється замінити стару позику новою. Саме по собі це не визначає життєздатність бізнесу. Запізніла оплата рахунка може створити тимчасову нестачу коштів; інший проєкт не покрив би решту витрат навіть за більшого запасу часу. Нова технологія чи зрив постачання можуть спричинити схожі труднощі. Подорожчання кредиту перед банкрутством саме не доводить причини. [1] [4]
Візьмімо власний простий приклад в однакових грошових одиницях: уже витрачено 100, завершення коштує ще 20 і принесе 30. Негайний продаж незавершеного проєкту дав би 5. Від сьогодні завершення додає 10, а продаж — 5. Без урахування часу й ризику вигідніше завершити, хоча первісна інвестиція залишиться збитковою. Жоден вибір не поверне попередніх 100; вирішуємо, що ще можна зберегти й отримати. [1] [2]
Той, хто дешево придбає незавершений завод, може працювати з прибутком. Це не робить його вигідним за первісною вартістю. Змінилися власник і ціна, а не вже витрачені праця й матеріали. Прощення боргу змінює фінансове становище боржника й кредитора, але не повертає працю та матеріали, які вже витрачено на проєкт. Можливу допомогу боржникові треба оцінювати окремо від того, чим ще може бути корисне його обладнання. [1] [2]
Для пояснення справжньої кризи недостатньо переліку банкрутств. Потрібно дослідити кредитні умови, тодішні очікування, ресурси й інші пояснення. Економісти Саймон Ґілкріст, Дже В. Сім і Еґон Закрайшек, наприклад, вивчають відмінності вартості фінансування між фірмами та їхній вплив на використання ресурсів. Це дослідження саме не підтверджує австрійської теорії циклу. Збиток, очевидний згодом, не обов’язково можна було надійно передбачити. [4] [3]
Bitcoin дає змогу перевіряти платежі та їхню історію. Він не вирішує, чи буде попит на товар. Під час майнінгу комп’ютери змагаються за допомогою обчислень, щоб додати наступний блок — групу записів про транзакції — й отримати винагороду. Уяви обладнання для майнінгу, куплене із завищеним прогнозом доходів і заниженими витратами на електроенергію. Оплата біткоїном цього не виправить. Цей сучасний приклад показує межі технології: обмежена пропозиція грошей сама не гарантує прибутковості чи повернення позики. Із правил Bitcoin не випливає зникнення помилкових інвестицій або економічних циклів. [5] [2] [7]
Для повної картини прочитайте також Heterogeneous Capital, Austrian Business Cycle Theory, Credit Expansion, Economic Calculation, Opportunity Cost, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Austrian Business Cycle Theory, Originary Interest, Credit Expansion.