Austrian Business Cycle Theory — австрійська теорія економічного циклу, пов’язана з Людвіґом фон Мізесом і Фрідріхом Гаєком. За нею, легший доступ до позик може знизити відсоткові ставки нижче рівня, сумісного з добровільними заощадженнями, та підтримати плани без належних ресурсів. Вона описує певний механізм буму й спаду, але сама не доводить причини кожної рецесії — періоду спаду економічної активності.
Уяви виробника меблів, який завдяки дешевшій позиці планує новий цех. Інші фірми міркують так само. Для Мізеса важливо, що зміна проходить через кредитний ринок: підприємці бачать іншу вартість фінансування й змінюють плани. Це не просто абстрактне збільшення кількості грошей. Щоб пояснення відповідало дійсності, треба встановити, хто отримав кредит і що вирішив робити за нових умов. [1]
Банк Англії пояснює, що комерційний банк під час кредитування зазвичай створює новий депозит. Він не лише передає вже наявні заощадження. Виробник може платити, але сам запис не додає деревини, електроенергії чи кваліфікованих людей. Цей банківський механізм треба відрізняти від теорії циклу. Депозит — один крок; далі потрібно пояснити вплив грошей на ціни та використання реальних ресурсів. [3]
Якби домогосподарства відклали частину покупок, ресурси могли б перейти від виробництва для нинішніх потреб до проєктів для майбутнього. Так Роджер Ґаррісон пояснює роль добровільних заощаджень. Але під час кредитного буму фірми можуть розширювати плани, а покупці прагнуть споживати стільки ж або більше. Виробникові потрібні люди і для нового цеху, і для поточних замовлень. Теорія запитує, чи можна задовольнити ці потреби одночасно. [2]
Природне заперечення: інвестиції та споживання іноді зростають разом. Модель Ґаррісона це допускає. Працівники працюють понаднормово, машини — довше, обслуговування відкладають. Вищий сьогоднішній випуск може бути нестійким. У моделі Ґаррісона межа виробничих можливостей описує сталі поєднання виробництва споживчих та інвестиційних благ. Бум через тимчасове перевантаження — не те саме, що тривале поліпшення виробничих можливостей. [2]
У нашому прикладі фірма може звести цех, а потім виявити нестачу доступних за ціною машин, працівників або достатніх замовлень. Мізес називає таке хибне спрямування інвестицій Malinvestment. Підсумувати витрати недостатньо: важливі зв’язки між проєктами й терміни готовності їхніх частин. Великі витрати самі не гарантують працездатного виробництва. [1]
Один незавершений проєкт може бути непридатним, інший можна скоротити, продати чи завершити. Мізес відрізняє первісний збиток від питання, чи покриє подальша робота майбутні витрати. Для нашого цеху важили б ціна завершення, майбутні доходи й інше використання. Пристосування означає пошук здійсненного продовження, а не автоматичний наказ знести все побудоване під час буму. [1]
Переведення людей та обладнання з хибних проєктів — один процес. Можливий і наступний: менші доходи та витрати погіршують становище інших фірм, і спад триває. Ґаррісон відрізняє цю можливу подальшу фазу як вторинну депресію. Це не інша назва будь-якої перебудови виробництва. Сама тривалість рецесії не показує, чи спричинили її зміни в кредитуванні та який захід міг би найкраще її пом’якшити. [2]
Для реального випадку треба пов’язати кредитні зміни, плани фірм, ресурси й подальші результати, розглядаючи інші пояснення. Низькі ставки та наступна рецесія самі не підтверджують цього ланцюжка. Падіння ринкової ціни Bitcoin теж не доводить описаного виробничого механізму. Теорія пропонує спосіб розуміння зв’язків, а не дату наступного краху чи заміну доказам. [1] [2]
Для повної картини прочитайте також Malinvestment, Natural Rate of Interest, Credit Expansion, Time Preference, Heterogeneous Capital, Bitcoin. На цю статтю також посилаються Malinvestment, Natural Rate of Interest, Forced Saving, Credit Expansion.