Forced Saving — не єдина облікова стаття. Історичні пояснення розрізняють структуру інвестицій, несумісну з добровільними заощадженнями, та можливі заощадження після перерозподілу купівельної спроможності. Сучасне вживання може описувати гроші, не витрачені через обмеження споживання. Менше споживання однієї групи саме собою не доводить зростання капіталу економіки.
Гаррісон порівнює пояснення Гаєка й Мізеса та зауважує, що Forced Saving не завжди означає те саме в їхніх аргументах. Іноді це інвестиції, несумісні з добровільним споживчим вибором, іноді — можливе джерело додаткових заощаджень. Без розрізнення однакові назви можуть перевернути зміст твердження. [Garrison — Overconsumption and Forced Saving]
Наш приклад до пояснення Мізеса: дохід 100 дозволяє купити 10 кошиків за ціною 10. За тієї самої зарплати й ціни 20 — лише 5. Домогосподарство споживає менше, але якщо витрачає весь дохід, грошового заощадження не залишається. Приклад розрізняє величини, а не пояснює весь механізм утворення капіталу. [Mises — Human Action, XX.5]
Мізес допускає, що нерівномірні зміни цін і доходів можуть передати ресурси людям, які більше заощаджують. Але прямо заперечує неминучість цього результату: зарплати можуть не відставати, а одержувачі вигоди можуть спожити додатковий дохід. Чистий ефект залежить від конкретних змін і рішень. [Mises — Human Action, XX.5]
Мізес попереджає про уявні прибутки, коли облікові витрати недостатньо відображають дорожчу заміну зношеного обладнання. Розподіл і споживання такого надлишку можуть означати споживання капіталу. Тому вищі грошові доходи чи інвестиційні видатки самі не доводять більшої сталої виробничої спроможності. [Mises — Human Action, XX.5]
Гаррісон розрізняє фази та значення поняття. У його поясненні кредитний бум спочатку може підвищувати і споживання, і інвестиції, наприклад коштом обслуговування обладнання. Пізніший дефіцит споживчих благ — інша фаза. Нинішнє зростання витрат не доводить, що вже є достатньо добровільних заощаджень для завершення проєктів. [Garrison — Overconsumption and Forced Saving]
Дослідження ECB 2020 року називає вимушеними заощадженнями обмежені можливості споживання під час пандемії. Воно відрізняє їх від запобіжних заощаджень через невизначений майбутній дохід; до першої групи включає й частину обмежень через страх зараження. Це не автоматично австрійське пояснення кредитного перенаправлення виробництва. [ECB — COVID-19 and the increase in household savings]
ECB переважно приписує обмеженням споживання зростання заощаджень, яке не пояснює модель. Це оцінка через тлумачення залишку, а не вимірювання намірів кожного домогосподарства. Зберігай період, метод і невизначеність у цитуванні; не перенось результат на кожну майбутню кризу. [ECB — COVID-19 and the increase in household savings]
Редакційне застосування історичних розрізнень: з’ясуй, чиї доходи й ціни змінилися, хто скоротив споживання та хто справді інвестував або спожив капітал. Зростання грошового агрегату саме не доводить цього ланцюга. Купівля Bitcoin також сама не доводить Forced Saving; необхідно підтвердити причину й відповідний протилежний бік зміни. [Garrison — Overconsumption and Forced Saving] [Mises — Human Action, XX.5]
Для повної картини прочитайте також Credit Expansion, Austrian Business Cycle Theory, Capital Goods, Cantillon Effect, Economic Calculation. На цю статтю також посилаються Credit Expansion.