Credit Expansion

Банк Анни — не єдине джерело фінансування. Компанія також може випустити облігацію, тобто пообіцяти виплати її власникам. Банк міжнародних розрахунків (BIS) тому розрізняє кредит банків країни приватному нефінансовому сектору та фінансування з усіх охоплених джерел. Окремо виділяє домогосподарства, нефінансові компанії й уряд. Повідомлення про зростання кредиту ще не пояснює, чи родини більше позичають на житло, підприємства на обладнання, чи держава на видатки. Спочатку треба знати, що охоплює число. [1]

Bank of England, британський центральний банк, пояснює: банківська позика зазвичай створює відповідний депозит. Припустімо, банк зараховує Анні 100 грошових одиниць. Вона має депозит 100 і борг 100. Банк має вимогу до Анни й зобов’язання за її депозитом. Це не подарунок: Анна може заплатити зараз в обмін на обов’язок повернути гроші пізніше. Банк не мусить просто передавати вже наявний депозит іншого заощадника. [2]

Поки Анна отримує кредит, інші клієнти можуть погашати старі борги. Bank of England пояснює, що погашення основної суми банківської позики, тобто позиченої суми без відсотків, знищує депозитні гроші. У нашому прикладі нові позики 100 і погашення основної суми 80 дають чистий приріст 20, якщо більше нічого не змінюється. Оплата постачальнику верстата — інша подія: гроші переходять одержувачу, але борг Анни залишається. Тому недостатньо лише нових договорів чи кількості платежів; важлива й сума непогашеного боргу. [2]

Якби вистачало бухгалтерського запису, банк міг би профінансувати будь-яку ідею. Але він має врахувати неповернення позики, перекази до інших банків і вартість фінансування. Bank of England наголошує на прибутковості, управлінні ризиками, правилах для стійкості банків і монетарній політиці. Позика також має бути доцільною для клієнта. Здатність створити депозит не означає безмежного джерела коштів без витрат і наслідків. [2]

Людвіг фон Мізес розглядає додатковий обіговий кредит, який спочатку надходить на ринок позик. За його теорією, проєкти тоді можуть здаватися доступнішими, хоча потрібного обладнання й матеріалів не побільшало. Повернімося до друкарні: більше погоджених кредитів може означати більше замовлень на ті самі верстати та послуги тих самих техніків. Доставка дорожчає або затягується, і початкові кошториси вже не працюють. Це ілюстрація описаної неузгодженості планів, а не доказ, що кожна нова позика є помилковою інвестицією. [3]

Раніше Анні могли відмовити, бо банк вважав її проєкт надто ризикованим. Згодом вона може отримати позику за незмінного оголошеного відсотка. Мізес прямо допускає такий перебіг експансії: кредит отримують позичальники, яким раніше за тієї самої номінальної ставки не позичали. Тут номінальна ставка — відсоток, зазначений у договорі. Тому порівнюй також доступність кредиту й оцінку ризику, а не лише рух однієї ставки. [3]

BIS подає борг і відносно валового внутрішнього продукту (ВВП), тобто вартості кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці за певний період. У нашому прикладі борг становить 100, а річний ВВП — 200: співвідношення дорівнює 50%. Якщо річний ВВП зменшиться до 160 за незмінного боргу, показник зросте до 62,5%. Ніхто не мусив додатково позичати. Різниця — 12,5 відсоткового пункту, а не сума нового кредиту. Для порівняння потрібні однакові одиниці, періоди, сектори й способи оцінки боргу. [1]

Сатоші Накамото створив мережу, яка перевіряє перекази й запобігає повторному витрачанню тих самих монет. Вона не веде облік усіх кредитних договорів. Якщо Анна позичає 100 доларів США (USD) під заставу біткоїнів (BTC), виникає доларовий борг, а не нові одиниці Bitcoin. Застава — майно, яке захищає кредитора в разі неповернення, а не валюта боргу. Так само вимога до сервісу не дорівнює автоматично монетам у власному зберіганні, коли людина сама контролює приватні ключі, що дають змогу їх витратити. Кількість переказів у мережі тому не вимірює обсягу кредитування. [4] [1]