Credit risk — ризик того, що боржник або контрагент, тобто сторона з обов'язком за договором, не виконає домовленого. Це стосується позики, облігації або біткоїнів, позичених компанії за обіцяні відсотки. Потрібно знати, хто має платити, що й коли він винен та які права ви маєте в разі труднощів. Саме падіння ринкової ціни ще не означає, що боржник припинив платежі.
Уявімо компанію, яка має повернути вам 100 USD, тобто доларів США, у погоджений день. Ми визначили боржника, суму й строк; лише тепер можна оцінювати виконання. Договір і застосовні правила також визначають, коли затримка чи інша подія вважається дефолтом, тобто невиконанням зобов'язання. Універсальної кількості днів очікування для всіх боргів немає. Якщо ціна облігації тим часом впала зі 100 до 95, це саме по собі не доводить несплату: ринок міг реагувати на зміну ставок. Водночас платоспроможність компанії може погіршуватися задовго до першого пропущеного платежу. Тому вивчаємо її фінанси й умови конкретного боргу. [1]
Рідкісна подія теж може дорого коштувати. Bank for International Settlements (BIS) використовує PD для ймовірності дефолту, LGD для частки втрат у разі дефолту та EAD для суми вимоги на момент дефолту. Вимога — це гроші, які інша сторона нам винна. У нашій спрощеній річній моделі PD 2%, LGD 60%, EAD 100 USD. Розрахунок 0,02×0,60×100 = 1,2 USD показує очікувану втрату за цих припущень. Це не означає списання саме такої суми щороку. Це й не верхня межа збитку: окрема позика може закінчитися набагато гірше. Простий приклад не є повним розрахунком банківського капіталу й не замінює перевірки боржника. [2]
Недостатньо знати, що в компанії зі складнощами ще є майно: потрібно розуміти, кому воно належить за правом вимоги. У нашій ліквідації доступні активи на 70 USD, забезпечена ними вимога 50 і незабезпечена вимога 40. За припущеної черговості й без витрат перший кредитор отримує 50, другий — решту 20. Отже, другому повертається 20/40 = 50% його вимоги. Витрати, очікування, інші пріоритетні вимоги чи недійсне забезпечення можуть змінити реальний результат. Застава — не чарівне слово: важливі її юридична дія та права інших осіб на те саме майно. [3]
Кредитний рейтинг — думка агентства про кредитну якість боржника або конкретного боргу. Investor.gov нагадує: навіть AAA не гарантує сплати. Рейтинг компанії може відрізнятися від рейтингу окремої позики чи облігації. Він також не охоплює всі ризики зміни ціни чи можливість швидко продати інвестицію. Перевіряйте, хто видав оцінку, коли й чого саме вона стосується: самої літери недостатньо. Реєстрація агентства в SEC, американському регуляторі ринку цінних паперів, теж не означає схвалення його рейтингів. Навіть борг із доброю оцінкою можуть пропонувати за ціною, яку ви не готові платити. [4]
Якщо компанія обіцяє відсотки за передані біткоїни, запитайте, звідки вони беруться і хто повинен повернути вклад. Наш договір обіцяє 1 BTC та відсотки 0,05 BTC. Після дефолту повертається лише 0,4 BTC. Порівняно із самим початковим вкладом бракує 0,6 BTC, тобто 60%; порівняно з усією обіцянкою — 0,65 BTC. Це порівняння сум, а не визначення того, як договір зараховує повернення в основну суму й відсотки. Такий дохід не створює протокол Bitcoin: він залежить від діяльності й платоспроможності компанії. З'ясуйте юридичного боржника, подальше кредитування активами, права при неплатоспроможності та валюту вимоги. Додатне число в застосунку не доводить можливості видати біткоїни. [5]
Розподіл грошей між компаніями може допомогти, якщо їх не вражає одна проблема. Проте наші дві позики по 50 USD отримують фірми, залежні від того самого ринку. Якщо обидві не платять і кожна повертає половину, втрата становить 25+25 = 50. Різні назви не усунули спільного потрясіння. Компанії можуть також мати спільних власників, заставу чи поручителя. Поручитель — інша сторона, яка за певних умов зобов'язується заплатити замість боржника. Гарантія тому переносить частину ризику на нього: важливі його спроможність платити й можливість примусово виконати обіцянку. Рахуйте не лише договори, а й їхні спільні ризики. [1]
В обліку можна зустріти IFRS 9, міжнародний стандарт фінансових інструментів, та ECL — очікувані кредитні збитки. Дванадцятимісячні ECL стосуються можливих дефолтів у наступні 12 місяців після звітної дати, але охоплюють їхні грошові наслідки за весь строк, зважені за ймовірністю. Якби наш умовний боржник не заплатив у місяці 10, а частину вдалося стягнути лише в місяці 24, пізніше повернення не можна просто ігнорувати. Важливий і час надходження грошей. ECL за весь строк враховують можливі дефолти протягом очікуваного життя інструмента; підхід залежить від правил і кредитного стану, зокрема значного зростання ризику після першого відображення в обліку. Це не можна автоматично переносити на US GAAP, американські правила обліку, чи всі криптопродукти. [6]
Надходження боржника можуть зменшитися саме тоді, коли дешевшає застава, а стягнення триває довше. Проблеми тоді посилюють одна одну на практиці. Наша стресова модель підвищує PD до 10% і LGD до 80% за EAD 100 USD: 0,10×0,80×100 = 8 USD замість початкових 1,2. Це не прогноз, а перевірка змінених припущень. Тому потрібні поточні надходження й виплати, строки, правовий захист і надійні дані. Просте середнє — корисний початок, але не повний опис крайніх збитків. Будь-яка обіцянка доходу повертає до запитання: хто заплатить і з яких коштів? [1] [2]
Для повної картини прочитайте також Refinancing risk, Debt maturity, Leverage, Capital structure. На цю статтю також посилаються Credit Expansion, Fiduciary Media, Interest rate risk, Impairment accounting.