Debt maturity — договірна дата повернення основної суми, тобто позичених грошей без відсотків, або її залишку. Це строк зобов'язання, а не гарантія, що позичальник зможе його виконати. Потрібні кінцева дата, проміжні платежі та умови договору. Довший строк дає час залучити гроші, але не усуває ризиків вищих відсотків, несплати чи невдалого заміщення позики новим фінансуванням.
Уявімо власний приклад боргу, що виник 1 січня 2025 і завершується 1 січня 2030. На 1 січня 2028 залишилося 2 роки, хоча початковий строк був 5 років. Кінцева дата, первісна тривалість і час, що залишився на дату аналізу, відповідають на різні запитання. Для облігацій також використовують дюрацію, яку FINRA пояснює як чутливість ціни до зміни відсоткових ставок. Хоча її теж можуть вимірювати роками, це не просто очікування повернення грошей. Різниця особливо важлива, якщо інвестор хоче продати облігацію раніше. [1]
Нашу основну суму 100 USD, тобто доларів США, повертаємо наприкінці послідовних років частинами 20, 30 і 50. За ставкою 5% річних від залишку на початку кожного року відсотки становлять 5, 4 і 2,5. Разом сплачуємо 111,5 з основною сумою, без комісій. Кінцевий строк через 3 роки не переносить перші два платежі на останній день. Якби всі 100 поверталися одноразово наприкінці, графік був би іншим. Читаючи про борг, запитуймо не лише, коли він завершується, а й що потрібно платити дорогою. [2]
Уявімо сукупність боргів: основна сума 40 USD підлягає поверненню через 1 рік, а ще 60 — через 5 років. Зважене за сумою середнє становить (40×1+60×5)/100 = 3,4 року. Проте 40% усього боргу потрібно вирішити вже за рік. Середнє легко приховує цю близьку вимогу. Це наш пояснювальний розрахунок, не дюрація й не універсальний регуляторний показник. Тому слід показувати суми за фактичними періодами платежів, валюти та дату аналізу. Далекий строк іншого боргу не покриє нестачі грошей на ранню виплату. [3]
Читачам звітності корисне розрізнення з IFRS 7, міжнародного стандарту розкриття інформації про фінансові інструменти. Аналіз строків використовує залишкові договірні дати та недисконтовані платежі: суми, які мають реально піти, без перерахунку майбутніх грошей у сьогоднішню вартість. Наш модельний борг, облікований як 98 USD, може вимагати повернення основної суми 100 і останніх відсотків 5, разом 105. Сама різниця не є помилкою: облікова оцінка й майбутній платіж — різні дані. Перевіряйте, чи враховано відсотки. Якщо кредитор може вимагати гроші на першу вимогу, зобов'язання належить до найранішого можливого періоду, а не лише до запланованої позичальником дати. [3]
Права позичальника й кредитора не обов'язково однакові. Право емітента, компанії, що випускає облігацію, погасити її раніше не дає інвестору права вимагати гроші будь-коли. Investor.gov розрізняє добровільний і обов'язковий плановий викуп. Інший випадок — порушення договірної умови, наприклад погодженого фінансового показника. Залежно від договору це може спричинити дострокову вимогу повернути борг. Важливі точні умови, строк для виправлення та згода кредитора на виняток. Навіть план рефінансування, тобто заміни старого боргу новими коштами, сам не змінює початкової дати. [4] [5]
В обліку IFRS стандарт IAS 1 оцінює право відкласти погашення щонайменше на 12 місяців після звітної дати, на яку складено баланс. Зміни для річних періодів, що починаються 1 січня 2024 або пізніше, визначають: умови, яких слід дотримуватися лише після звітної дати, не змінюють класифікацію на цю дату, але потребують розкриття в примітках. Отже, довгострокова категорія не виключає пізнішої дострокової вимоги. Так само поточна категорія сама не означає майбутнього банкрутства. Це правило IFRS, а не автоматично той самий підхід US GAAP, американської системи обліку. [5]
Наша компанія має 12 USD, але 5 обмежені й не можуть піти на цей платіж. Для основної суми 30 і відсотків 2 залишається 7; нестача становить 30+2−7 = 25. Важливий не просто показаний залишок, а кошти, доступні для конкретної мети. Очікувані операційні надходження або запланована позика ще не є отриманими грошима. Для кредитної лінії, домовленості отримувати погоджену суму від кредитора, перевіряйте його зобов'язання, умови вибірки й дату завершення. Вже використана частина лінії не є додатковим резервом понад гроші, які з неї вже надійшли на рахунок. [6]
Наша умовна компанія має повернути 100000 USD у доларах і тримає 1 BTC вартістю 100000. Якщо ціна продажу впаде до 60000, бракуватиме 40000 ще до комісій і податку. Кількість bitcoin не змінилася, але доларів для платежу менше; договірні валюта й дата незмінні. Майбутнє зростання не забезпечує оплату. Компанія також повинна мати змогу переказати й продати BTC та вчасно отримати потрібну валюту. Строк погашення пов'язує ціну майна з практичним запитанням: чи будуть придатні кошти, коли кредитор зможе їх вимагати? [7]
Для повної картини прочитайте також Leverage, Cash flow, Refinancing risk, Capital structure. На цю статтю також посилаються Capital structure, Cash flow, Refinancing risk, Credit risk.