Cash flow

Уявімо компанію, на рахунках якої побільшало грошей. Сам залишок не пояснює, чи надійшли вони від продажу продукції, продажу майна або позики. Тому міжнародний стандарт бухгалтерського обліку IAS 7 розділяє потоки на операційні, інвестиційні та фінансові. У спрощеному прикладі всі суми наведено в доларах США (USD) за один період: на початку компанія має 30 USD, операційний потік становить −5, інвестиційний −40, фінансовий +60, а вплив перерахунку іноземної валюти +1. Наприкінці отримуємо 30−5−40+60+1 = 46. Курсовий вплив — це перерахунок вартості вже наявних грошей, а не додатковий отриманий платіж. Отже, залишок зріс, хоча операційна діяльність витрачала кошти. [1]

Продаж і оплата часто відбуваються в різний час. Компанія в нашому прикладі визнає дохід 100 USD, але клієнти ще винні їй 40. Вона вже сплатила операційні витрати 70 і нарахувала амортизацію 10. Амортизація розподіляє вартість використовуваного майна між обліковими періодами; сама по собі вона не означає ще одного платежу в цьому періоді. Без інших статей прибуток дорівнює 100−70−10 = 20, а фактичний операційний потік — 60−70 = −10. Такого самого результату можна дійти непрямим методом, почавши з прибутку: 20+10−40 = −10. Додаємо назад амортизацію та віднімаємо неоплачену частину доходу. Додавання амортизації не створює грошей, а лише усуває негрошову витрату з початкового прибутку. Усі суми наведено в USD за той самий період; для простоти не враховуємо проценти, податки й інші зміни. [2]

Залишімо той самий приклад, але змінимо час оплати постачальнику. Із витрат 70 USD компанія поки що сплачує лише 50, а решту 20 ще винна. Операційний потік зростає з −10 до 60−50 = 10, тоді як прибуток залишається 20. Пізніша оплата цих 20 зменшить кошти, але не створить нової витрати за ту саму поставку. Змінився час платежу, а не результат продажу. Такі відмінності пов’язані з оборотним капіталом: для руху грошей важливо, скільки компанія тримає в запасах, скільки їй винні клієнти та скільки вона ще має заплатити постачальникам. Тому кращий потік за один період не обов’язково означає вищу прибутковість чи сталу здатність виплачувати дивіденди — розподіляти між акціонерами прибуток або інші дозволені кошти. [2]

В іншому прикладі компанія позичає 60 USD і купує верстат за 40. У звіті буде фінансування +60 та інвестиції −40; дохід 60 від клієнтів при цьому не виник. Подальше повернення основної суми боргу, тобто позиченої суми без процентів, належить до фінансування. Це не повторна витрата на той самий верстат. Так само переказ 5 між власними грошовими рахунками одного суб’єкта звітності сам по собі не змінює загальної суми коштів: змінюється лише рахунок, на якому вони лежать. Суб’єктом звітності може бути одна компанія або група, показана у звіті разом. Усі суми цього прикладу наведено в USD. Читаючи звіт, варто стежити за джерелом грошей, а не лише за їх загальним приростом. [2]

Кредитор може домовитися з компанією, що замість повернення боргу 30 USD отримає її акції. Борг перетвориться на частку у власності, але компанія не одержить нового платежу на 30 USD. Це негрошова зміна фінансування, яку IAS 7 вимагає розкривати окремо від грошових потоків. Порівняймо з іншою ситуацією: компанія справді отримує позику 30 USD, а потім платить 30 за верстат. Тут відбуваються два грошові рухи. Їхня чиста сума теж дорівнює нулю, але операція була іншою. Самого підсумку недостатньо, щоб її зрозуміти. [1]

Free cash flow зазвичай розраховують як операційний грошовий потік за вирахуванням капітальних видатків, наприклад платежу за новий верстат. Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) у запитанні 102.07 наголошує, що показник не має єдиного визначення: компанія повинна пояснити розрахунок та узгодити його з фінансовою звітністю. У нашому прикладі операційний потік 10 USD мінус капітальні видатки 3 дає 7. Якщо водночас настає строк погашення основної суми боргу 8, то без інших коштів бракує 1. Усі ці суми наведено в USD. Отже, ці 7 не можна автоматично вважати грошима для довільної виплати. Треба ще знати обов’язкові платежі та статті, які компанія виключила зі свого скоригованого показника. [3]

Один і той самий платіж може потрапляти до різних частин звіту залежно від правил обліку. IFRS — міжнародні стандарти фінансової звітності, а US GAAP — американські правила обліку. Новий стандарт IFRS 18 застосовується до річних періодів, що починаються 1 січня 2027 або пізніше; дозволено й дострокове застосування. Пов’язані зміни IAS 7 встановлюють операційний прибуток як початкову точку непрямого методу та змінюють класифікацію процентів і дивідендів. Для звіту за 2026 слід перевірити, чи компанія застосувала стандарт достроково та за якими правилами підготувала звіт. Правила IFRS не варто автоматично переносити на US GAAP. Перенесення статті між категоріями саме по собі не змінює загальної суми грошей, але може змінити операційний потік, який порівнюють. [4] [1]

Компанія має 100 BTC, тобто біткоїнів. Ціна кожного зростає з 50000 до 60000 USD, тож ринкова вартість усіх її біткоїнів збільшується на 1000000 USD. Проте без продажу сама зміна ціни не приносить грошей на рахунок. Відображення вартості в обліку залежить від застосованих правил. У рішенні від червня 2019 Комітет з тлумачень міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRIC) не відніс розглянуті криптовалюти до грошових коштів у бухгалтерському значенні. Це облікова класифікація, а не твердження, що біткоїном не можна платити. Так само компанія може залучити 10000000 USD випуском нових акцій і витратити всю суму на BTC. Кількість її біткоїнів зросте, але гроші не надійшли від клієнтів за товари чи послуги. Чистий грошовий результат цих двох платежів дорівнює нулю і сам по собі не доводить, що покупки фінансуються коштами від операційної діяльності. [5]