Interest rate risk

Уявімо облігацію, яка не виплачує проміжних купонів, тобто періодичних відсотків. Наша модель повертає 100 USD, доларів США, рівно за рік, без дефолту й витрат. Питаємо, скільки ці майбутні гроші коштують сьогодні. За необхідної річної дохідності 5% ціна дорівнює 100/1,05, приблизно 95,24; за 10% — 100/1,10, приблизно 90,91. Перерахунок майбутніх грошей у теперішню вартість називають дисконтуванням. Ми порівнюємо той самий момент і залишковий строк, а не ціну через рік. Якщо ринок вимагає більшої винагороди за очікування, він заплатить менше за ту саму майбутню виплату. У реальній угоді діють і інші ризики. [1]

Купон — погоджена відсоткова виплата за облігацією. В іншому прикладі основна сума становить 100 USD: це договірна сума повернення без купонних відсотків, а фіксований річний купон дорівнює 4%. Ставку купона рахують від номіналу, не автоматично від сьогоднішньої ціни купівлі. Договірна виплата тому залишається 4, навіть якщо нова ринкова ставка досягла 7%. Змінитися може ціна продажу: покупець порівнює виплати з нинішніми можливостями. Утримання до погашення не усуває дефолту емітента, інфляції чи потреби продати раніше. Емітент — той, хто випустив облігацію. Боржнику ж фіксована ставка сама не зростає до погодженої зміни або рефінансування, тобто заміни старого боргу новим фінансуванням. [1]

Недостатньо знати, що ставка плаває: потрібні розрахунок і календар. TreasuryDirect описує американські Floating Rate Notes (FRN), державні папери зі змінними відсотками, через індекс на основі 13-тижневих казначейських векселів, короткострокових державних боргових паперів. До нього додають надбавку, сталу протягом випуску. Індекс оновлюється щотижня, відсотки нараховуються щодня, а виплачуються щокварталу. Перегляд ставки й надходження грошей — різні моменти. Наш спрощений індекс 3% плюс надбавка 2% дає 5%; за індексу 5% ставка стає 7%. Це не поточна пропозиція FRN. Конкретна виплата залежить також від кількості днів, договірної суми й правил інструмента. [3]

Наскільки ціна може реагувати на зміну дохідності? Це допомагає оцінити дюрація. Окрема модель має модифіковану дюрацію 4. За невеликого паралельного зростання дохідностей на 1 процентний пункт, тобто однакового зсуву для різних залишкових строків, вона оцінює зміну ціни як −4×0,01 = −4%. Це наближення першого порядку, не гарантія точної втрати. Процентний пункт — пряма різниця ставок у відсотках. Більший рух, викривлення залежності ціни від дохідності чи договірні права змінити виплати можуть змінити результат. Ставки для різних строків теж не обов'язково рухаються однаково. Не плутаймо дюрацію з роками до повернення основної суми. [2]

Вища ціна облігації ще не показує, під яку ставку знову вкладемо отримані гроші. Наш одержаний купон 4 USD, вкладений на рік під 5%, заробляє 0,20; під 1% — лише 0,04, без витрат. Реінвестування — це повторне використання повернутих або зароблених грошей. Зниження ставок може підвищити ціну наявної облігації та зменшити дохід нового вкладення. Для відкличної облігації емітент має право дострокового погашення за визначених умов. Інвестору тоді доведеться шукати нове вкладення саме за нижчих ставок. Перевіряйте договірну ціну й дати реалізації цього права; нижчі ставки не означають автоматичного викупу всіх облігацій. [4]

Процентний своп — домовленість обмінюватися певними відсотковими платежами. Наш боржник платить за кредитом індекс A плюс 2%, а за свопом отримує індекс B в обмін на фіксовану виплату 3%. За однакових розрахункових сум, періодів та A=B чисті витрати становлять 5% до комісій. Якщо A−B = 1 процентний пункт, виходить 6%. Різні індекси можуть залишити ризик, хоча компанія каже, що захистилася. Так само важливі відмінності сум чи кінцевих дат. Треба перевіряти контрагента свопу й можливі платежі як забезпечення. Матеріали Bank for International Settlements (BIS) описують банківські правила, а не конкретний договір роздрібного клієнта. [5]

Номінальна дохідність описує зміну суми грошей, реальна враховує, що за них можна купити. Наша річна загальна номінальна дохідність — 5%, інфляція — 3%. Точніша зміна купівельної спроможності дорівнює 1,05/1,03−1, приблизно 1,94%. Проста різниця 5−3 = 2% — корисне наближення, але не точний складений перерахунок. Обидві цифри мають стосуватися одного періоду. Також відрізняйте інфляцію, очікувану під час рішення, від фактичної. Податки й комісії можуть додатково змінити результат: додатна ставка сама не показує, наскільки виросла купівельна спроможність. [6]

Уявімо компанію, що має 1 BTC і борг 100 USD. Якщо договірна ставка при перегляді зростає з 4% до 7%, річні витрати за тієї самої основної суми підвищуються з 4 до 7. Кількість BTC могла взагалі не змінитися. Борг має власну валюту й умови; саме володіння біткоїнами не виплачує кредитору купона. Гроші на відсотки компанія мусить отримати інакше, а резерв може нести власний ціновий ризик. З прикладу не випливає механічний напрям ціни BTC після зміни ставок. Він показує різницю між вартістю фінансування й ринковою вартістю майна компанії. [7] [1]