Custodial Exchange

Анна купує біткоїни і бачить у застосунку 100000 sat — сто тисяч найменших одиниць bitcoin, які зазвичай використовують. Вона може продати їх на біржі, але не має ключів, щоб самостійно надіслати біткоїни у мережу. Ними керує біржа або її зберігач. Базовий рівень Bitcoin працює з UTXO — ще не витраченими виходами транзакцій; для їх витрачання зазвичай потрібен підпис, створений приватним ключем. Кожен вихід визначає суму й умови, за яких її можна витратити. Пароль від біржового акаунта не є таким ключем. Баланс відображає те, що сервіс обліковує для Анни. Сам по собі він не пояснює, які активи його забезпечують і які права вона матиме в разі проблем компанії. [1] [5]

Біржа може зіставити заявку покупця з пропозицією продавця. Сукупність заявок на купівлю та продаж називають книгою ордерів. Після угоди біржа змінює свої записи: одному клієнту додається баланс у біткоїнах, іншому — у грошах. Кожна така угода не потребує нової транзакції в мережі Bitcoin. Тому торгівля всередині біржі може здаватися миттєвою, тоді як виведення у власний гаманець триває довше. На результат впливають ціна, різниця між пропозиціями купівлі й продажу та комісія. Завершена угода підтверджує купівлю за правилами платформи, а не передання ключів під контроль Анни. [3]

Надсилаючи біткоїни зі свого гаманця на біржу, Анна використовує адресу для внесення коштів, показану в її акаунті. Також перевіряє підтримувану мережу та мінімальну суму, якщо вона є. Токен із назвою bitcoin в іншій мережі — не те саме, що BTC на базовому рівні Bitcoin. Біржа зазвичай чекає на певну кількість підтверджень. Перше означає включення транзакції до блоку; кожен наступний блок, побудований над ним, додає ще одне підтвердження. Зарахування може затримати й внутрішня перевірка. Ідентифікатор транзакції, txid, допомагає знайти переказ, але сам не доводить правильного зарахування на рахунок Анни. Подальше переміщення коштів у спільний гаманець біржі також не означає автоматичного зникнення її балансу. [5] [7]

Замовляючи виведення, Анна спершу просить сервіс надіслати біткоїни. Біржа може встановлювати ліміти, час очікування, список дозволених адрес або перевірку особи. Лише після створення й поширення транзакції її можна відстежувати в мережі. Уявімо, що із запитаних 100000 sat сервіс утримує 1000 sat комісії: гаманець отримує 99000 sat. Це приклад, а не тариф. Комісія клієнта також не обов'язково дорівнює комісії майнерам: біржа може об'єднати кілька виведень в одну транзакцію. Анна перевіряє мережу, адресу одержувача, суму та підтвердження у власному гаманці. Виведення через Lightning Network використовує мережу платіжних каналів: учасники оновлюють розподіл коштів у каналах, не записуючи кожен платіж окремо до основного ланцюга. [8] [9]

Контроль ключів і право власності — різні речі. Залежно від умов зберігання та застосовного права клієнт може зберігати права власності, хоча перекази виконує зберігач. Інші домовленості можуть створювати право вимоги до компанії. Одне пояснення не підходить для всіх бірж. Важливі відокремлення майна клієнтів від майна компанії, або сегрегація, і надійний облік частки кожного клієнта. Спільний гаманець сам по собі не доводить привласнення коштів. Варто також прочитати, чи йдеться справді про зберігання, чи про продукт, який дозволяє позичати активи або передавати їх у заставу. Таке використання має відповідати закону; сама фраза в договорі не робить його законним. [3] [2] [6]

Частина коштів може бути доступна для щоденних виведень через Hot Wallet — гаманець, ключі якого використовують у підключеному до інтернету середовищі. Cold Storage обмежує їхню доступність з онлайн-систем. Multisig вимагає кількох підписів, а MPC (Multi-Party Computation) розподіляє криптографічне обчислення між кількома учасниками. За такого способу підписання окремі учасники спільно створюють підпис, не збираючи весь приватний ключ в одному місці. Ці методи можуть зменшити деякі ризики, але жодна назва не гарантує чесного обліку чи безпечної роботи. Мають значення також повноваження працівників, резервні копії, відновлення та перевірка переказів. Якщо біржа залучає іншого зберігача, з'являється ще одна ланка відповідальності. Анні варто знати, хто бере участь у зберіганні її коштів, а не задовольнятися малюнком сейфа. [1] [10]

Платоспроможність у спрощеному розумінні означає, що вартість активів покриває зобов'язання. Ліквідність — це здатність вчасно проводити платежі та виведення. Компанія може мати цінне майно, але не мати швидкого доступу до нього. Інша може тимчасово платити клієнтам із нових внесків, приховуючи нестачу. Масове виведення швидко виявляє такі слабкості. Проте виведення може зупинити й технічний інцидент, атака або проблема з банком. Тож сама затримка не доводить неплатоспроможності, як і одне успішне виведення не доводить тривалого фінансового здоров'я. Так проявляється ризик контрагента: результат залежить і від виконання іншою стороною своїх зобов'язань. [1] [4]

Біржа може оприлюднити Proof of Reserves, тобто доказ резервів. Залежно від методу він може засвідчити контроль певної кількості біткоїнів у певний момент. Деякі системи також застосовують Merkle Tree — структуру для перевірки включення запису до списку — до балансів клієнтів. Тоді Анна може перевірити наявність свого рахунку, але не автоматично повноту всіх боргів компанії. Резерви можуть бути тимчасово позичені, активи — обтяжені заставою, а частина зобов'язань — пропущена. Тому застереження фахівців PCAOB (американського органу нагляду за аудитом публічних компаній) відрізняє такі звіти від аудиту фінансової звітності. Навіть справжній аудит не обіцяє майбутньої безпеки. Потрібно знати обсяг перевірки, період і конкретну перевірену компанію. [4]

Біржі часто проводять KYC — перевіряють особу та вивчають клієнта — і пов'язують ці дані з угодами, банківськими переказами та адресами Bitcoin. Витік бази може розкрити чутливі фінансові зв'язки. Перевірки безпеки, вимоги закону або спір щодо умов можуть обмежити доступ до акаунта. Правила Bitcoin не змінилися, але Анна все одно може втратити можливість вивести кошти. Надійний пароль і багатофакторна автентифікація, наприклад додаткове підтвердження входу, допомагають проти захоплення акаунта. Вони не усувають нестачу резервів чи крах оператора. Тому вибір сервісу передбачає також розуміння порядку скарг і дій у разі блокування. [1]

Анна спочатку перевіряє точну назву компанії, з якою укладає договір, нагляд за нею, правила зберігання та виведення. Логотип страхування недостатній: важливо, що покриває поліс, кому виплачують відшкодування та які є винятки. Невеликий внесок і виведення допомагають зрозуміти процедуру й комісії, але не гарантують майбутньої роботи. Якщо Анна хоче власного контролю, вона готує гаманець, безпечно створює резервну копію, перевіряє адресу отримання й починає з розумної невеликої проби. Seed Phrase цього гаманця — слова для його відновлення — біржі ніколи не передають. Self-custody усуває залежність від біржі щодо виведених коштів, але покладає відповідальність за ключі на Анну. Важливо розуміти обидва варіанти й не плутати зручний акаунт із контролем, якого він насправді не дає. [1] [3]