Authorized participant

Уявімо Яну, яка через брокера купує частки IBIT, біткоїн-інвестиційного трасту iShares. Звичайний брокерський рахунок дає їй доступ до біржових угод, але не дозволяє замовляти нові частки безпосередньо у трасту. Для другої діяльності установа повинна відповідати вимогам до AP. Проспект IBIT від 31 липня 2025 року вимагає статусу зареєстрованого broker-dealer, тобто торговця цінними паперами, чинного договору AP та прямої або непрямої участі в DTC. DTC — американська організація, що забезпечує облік і розрахунки за цінними паперами. Самого розміру установи чи великої кількості часток недостатньо: вимоги стосуються конкретного продукту. [1]

Купуючи частку, Яна бачить ціну, за якою хтось готовий її продати. Market maker, або маркетмейкер, регулярно виставляє ціни купівлі та продажу, допомагаючи інвесторам знайти контрагента. AP виконує іншу роботу: може оформляти створення та погашення часток з емітентом — організацією, яка їх випускає. Одна компанія може поєднувати обидві ролі. Але саме виставлення цін не робить її AP, а AP не обов’язково є продавцем у Яниній угоді. Важливо розрізняти торгівлю вже наявною часткою та зміну загальної кількості часток. [2]

AP не замовляє кожну Янину частку окремо. Згаданий проспект IBIT визначає Basket як пакет із 40 000 часток; створення й погашення відбуваються такими пакетами або їх кратними. NAV — чиста вартість активів на одну частку після врахування зобов’язань, а не обов’язково ціна поточної біржової угоди. У нашому прикладі NAV дорівнює 50 USD. Один кошик тоді відповідає 40 000 × 50 = 2 000 000 USD до комісій та інших коригувань. Число 50 USD — навчальне припущення, не поточне котирування. Розмір кошика також відрізняється між продуктами. [1]

За грошового створення часток AP передає гроші, а продукт організовує купівлю відповідного біткоїна за своєю процедурою. За створення in-kind передається саме базове майно — тут біткоїн. Погашення відбувається у зворотному напрямку. Комісія США з цінних паперів і бірж, SEC, 29 липня 2025 року дозволила такий механізм in-kind для криптовалютних ETP через AP. Цитований проспект IBIT передбачає і біткоїн, і гроші. Отже, попередня вимога використовувати лише гроші не є незмінним правилом. Водночас діють умови конкретного продукту: Яна не отримала права обміняти одну окрему частку на BTC. [3] [1]

Якщо частки торгуються дорожче за відповідні їм активи, може бути вигідно створити нові частки та продати їх. За протилежної різниці може мати сенс купити частки й погасити їх у продукті. Використання цінової різниці називається арбітражем. Проте різниця ще не означає прибуток. Припустімо, біржова ціна становить 50,20 USD, а порівнянна вартість базових активів — 50 USD. Для 40 000 часток валова різниця дорівнює 8 000 USD. Якщо фінансування, угоди, захист від зміни ціни й розрахунки коштують разом 9 000 USD, результат — −1 000 USD. Цей стимул може зменшувати розрив, але не гарантує постійної рівності ціни та NAV. [4]

Припустімо, Яна продає іншому інвестору 1 000 вже випущених часток. Змінюється власник, але кількість часток в обігу залишається незмінною. Сама ця угода не означає, що траст повинен купити додаткові BTC. Торгівля між інвесторами утворює вторинний ринок. На первинному ринку AP здійснюють створення та погашення часток разом із продуктом. Тому біржовий обсяг треба відрізняти від надходження й вилучення активів через ці операції. Ті самі частки можуть змінити власника кілька разів за день без нового внеску активів у продукт щоразу. [4]

Установа може мати договір AP, але наразі не створювати й не погашати часток. BlackRock пояснює це на прикладі австралійських ETF: дані станом на липень 2025 року відрізняють AP із договором від активних AP, які здійснювали такі операції з фондом протягом попередніх 12 місяців. Це не список учасників IBIT і не оцінка їхніх сьогоднішніх можливостей. До того ж цитований проспект IBIT не зобов’язує AP створювати чи погашати кошики. Отже, оцінюючи продукт, варто дивитися не лише на кількість назв, а й на реальну активність та здатність учасників працювати у складних умовах. [5] [1]

Яна зазвичай входить у продукт і виходить із нього, купуючи та продаючи частки через брокера. Вона не виводить окремі біткоїни з трасту на власний гаманець. В IBIT навіть зібраний повний кошик не замінює відповідності вимогам до AP. Перш ніж покладатися на створення чи погашення, треба розуміти договір, комісії, строки подання заявок і порядок розрахунків. Наявність AP пояснює роботу продукту, але не є страхуванням часток, обіцянкою вигідної ціни чи гарантією постійної наявності контрагента. Частка у продукті та біткоїн на самостійному зберіганні — різні речі. [1]