Bank Bitcoin custody — послуга зберігання біткоїна банком для клієнта, зазвичай з управлінням приватними ключами, якими підтверджують перекази. Її обсяг визначають договір і застосовне право. Сама банківська ліцензія не гарантує ані певної моделі зберігання, ані доступності послуги.
Уявімо заголовок: банк «тримає біткоїн». Без подробиць незрозуміло, чи він купив його для себе, чи зберігає для клієнтів. У нашому прикладі банк зберігає 100 BTC клієнтських коштів і окремо володіє власними 5 BTC. Разом це 105 BTC, але це не означає, що банк купив усе як власну інвестицію. Зберігання є послугою для іншої особи. Право власності, відображення в обліку та зобов’язання перед клієнтом потрібно розглядати окремо. Сам приклад також не встановлює, чи має банк право володіти цими власними 5 BTC. [1]
Конкретний приклад дає OCC — американський орган нагляду за певними банківськими установами. Його Interpretive Letter 1170 від липня 2020 року підтверджує повноваження на зберігання для national banks, тобто банків із федеральною ліцензією, та federal savings associations — ощадних установ із федеральною ліцензією. Слово «national» тут не означає державний чи центральний банк. Послуга може охоплювати управління ключами й різні правові ролі, зокрема ролі з особливими обов’язками перед клієнтом. Умови залежать від повноважень банку й застосовного права. Американський лист не надає ліцензії банкам у ЄС і не зобов’язує кожен банк приймати BTC. [1]
У березні 2025 року OCC видав лист 1183, скасувавши лист 1179 і підтвердивши раніше дозволені види діяльності. Скасована процедура supervisory nonobjection передбачала спеціальну попередню заяву наглядового органу про відсутність заперечень щодо початку діяльності. Її усунення не припинило постійного нагляду, обов’язку управляти ризиками чи дотримуватися законів. Для клієнта це не означає, що «банки вже ніхто не перевіряє». Так само не можна припускати, що зникли всі інші погодження. Змінилася конкретна процедура, а відповідальність за безпечну й належну роботу залишилася. [2]
Приватний ключ дає змогу створити підпис, потрібний для переказу BTC. Якщо банк лише зберігає копію, а клієнт має достатньо даних для самостійного переказу, виключного контролю банк не отримує. Клієнт може залишити собі копію та переказати кошти без банку. Лист 1170 прямо допускає таке зберігання копії поряд з іншими моделями. Натомість спільна заява регуляторів від липня 2025 року, пояснюючи послугу safekeeping, описує контроль, за якого ніхто інший, зокрема клієнт, не може одноосібно переказати активи поза контролем банку. Саме отримання старого ключа цього не доводить. Заява пояснює наявні принципи й не запроваджує нових наглядових очікувань. Вона також не забороняє будь-яку частку ключа у клієнта, якщо самої цієї частки недостатньо для переказу. [1] [4]
Банк може об’єднувати клієнтські активи на omnibus account — спільному рахунку для кількох клієнтів. У простому прикладі клієнт A має 2 BTC, а клієнт B — 3 BTC; разом клієнтам належать 5 BTC. Власний 1 BTC банку зберігається окремо. Проте наявність цих 5 BTC на адресі сама по собі не показує частки клієнтів. Їх мають підтверджувати облік і договори. Банківська ліцензія не гарантує відокремлення on-chain, тобто окремої адреси чи схеми зберігання для кожного клієнта. Права у разі неплатоспроможності, коли установа не здатна виконувати зобов’язання, також залежать від права та конкретної організації послуги. [4]
Зберігання може поєднуватися з купівлею чи продажем. Лист OCC 1184 від травня 2025 року підтверджує можливість операцій зі збереженими активами за дорученням клієнта та залучення третіх сторін до дозволених послуг. Доручення продати 1 BTC не дає банку права спекулювати всім рахунком. Коли частину зберігання виконує інший зберігач, це називають subcustody — залученням субзберігача. Банк має управляти ризиками такого постачальника; передання роботи не скасовує його обов’язків. Клієнту й надалі важливо знати, хто контролює ключі, чим підтверджуються залишки та як повернути активи, якщо постачальник матиме проблеми. [3] [4]
OCC 1186 від листопада 2025 року розглядає інше питання: власні криптоактиви для обґрунтовано передбачуваних мережевих комісій і тестування платформ, діяльність яких уже дозволена. Рішення спирається на опис конкретного банку й обмежений обсяг, незначний порівняно з його капіталом. Для прикладу, 100 окремих транзакцій Bitcoin із комісією 2000 sat кожна потребували б 200000 sat. Сатоші, скорочено sat, — найменша одиниця базової мережі Bitcoin. Це наш розрахунок, а не тариф OCC; мережеві комісії змінюються й відрізняються від плати за послугу банку. Лист не дає необмеженого дозволу спекулювати на зростанні ціни. Водночас він не стверджує, що комісії та тести є єдиними можливими законними підставами для власних активів банку. [5]
Страхування вкладів американської FDIC не покриває самі криптоактиви, навіть якщо послугу надає застрахований банк. Уявімо 1 BTC, ціна якого падає з 60000 до 40000 USD. Це й далі 1 BTC; падіння ціни не є страховим випадком FDIC. Назва банку не перетворює біткоїн на застраховані гроші на поточному рахунку. До користування послугою варто з’ясувати, чи можна вивести BTC, чи банк лише продає актив і виплачує гроші. Значення мають комісії, обмеження, обробка доручення й підтвердження транзакції в мережі. Зручний вхід до банкінгу сам по собі не обіцяє миттєвого виведення. [6] [4]
Для повної картини прочитайте також Institutional custody, Private Key, Proof of reserves, OCC Interpretive Letter 1170. На цю статтю також посилаються OCC Interpretive Letter 1170, Qualified custodian, Basel Crypto Standard, Operation Choke Point 2.0.