Institutional custody — це зберігання, пристосоване до потреб організацій, наприклад компаній чи фондів. Тут ідеться про зовнішнього зберігача, який керує ключами та підписує перекази за погодженими умовами. Дозволи в обліковому записі, майнові права й технічний контроль ключів — окремі питання.
Уявімо компанію з 10 BTC. Її фінансова менеджерка Яна входить на портал зберігача, бачить залишок і може подати заявку на переказ. Це ще не означає, що вона здатна сама підписати транзакцію. Для підпису потрібні приватні ключі — секретні дані, з яких створюється дійсний підпис. Гаманець працює з цими ключами; біткоїни обліковуються в мережі, а не всередині облікового запису для входу. Тут ми розглядаємо зовнішню послугу. За self-custody організація сама забезпечувала б контроль ключів. Практична різниця стає зрозумілою, коли Яна хоче вивести кошти. [2]
Поряд із ключами компанія має розуміти свої права. Передати 10 BTC на зберігання й позичити зберігачу 10 BTC — різні відносини: позика створює обов’язок повернути борг, а зберігання покликане зберегти активи клієнта. Конкретний приклад дає фінансовий регулятор штату Нью-Йорк, NYDFS, у настановах від 30 вересня 2025 року. Від охоплених ними постачальників він очікує збереження майнового інтересу клієнта без виникнення від самої послуги відносин боржника й кредитора. Це наглядові вимоги в окресленій юрисдикції. Слово custody на сайті не розв’язує всіх правових питань і не визначає наперед результат справи про неплатоспроможність. Така процедура може початися, коли зберігач не здатний виконувати свої зобов’язання. [1]
Зберігач може тримати кошти клієнтів у спільному гаманці omnibus. Тоді його внутрішній облік має розрізняти їхні вимоги. В окремому прикладі без комісій клієнт A має 6 BTC, а клієнт B — 4 BTC, разом 10 BTC. Після виведення клієнтом A суми 2 BTC облік має показувати A з 4 BTC і B з 4 BTC, разом 8 BTC. Самі вісім біткоїнів у мережі не доводять, кому належать окремі частки. Тому NYDFS розглядає відокремлення клієнтських активів від власних активів зберігача і в мережі, і у внутрішніх записах, з простежуваними операціями клієнтів. Omnibus не дозволяє довільно змішувати їхні активи з операційними коштами компанії. [1]
Компанія може вимагати згоди 2 із 3 уповноважених людей. У звичайному процесі Яні тоді потрібне погодження колеги. Coinbase Prime — приклад сервісу з налаштовуваними правилами погодження. Ці дозволи визначають, хто може подати інструкцію в застосунку; їхня кількість сама по собі не показує розподіл приватних ключів. On-chain Multisig 2-of-3 означає умову підпису, яку забезпечують правила транзакції Bitcoin. Потрібні два дійсні підписи з визначеного набору трьох ключів. Корпоративні дозволи й така криптографічна умова — різні рівні. Для оцінки захисту важливо також знати, хто може змінювати правила погодження і як перевіряється така зміна. [3]
Ключі офлайн можуть зменшити деякі інтернет-ризики. Але Cold Storage не надасть заміну, коли єдиний погоджувач захворіє або піде з компанії. Американська Комісія з цінних паперів і бірж, SEC, у навчальному бюлетені розрізняє онлайн-зберігання (hot) та офлайн-зберігання (cold) і нагадує про фізичну втрату чи пошкодження пристроїв. Відновлення технічного доступу й отримання дозволу на виконання переказу — дві різні проблеми. Корисна перевірка охоплює обидві: зберігач має процедуру відновлення, а компанія — інших доступних працівників із належними правами. Для перевірки безпеки не потрібно розкривати приватний ключ чи Seed Phrase, слова для відновлення гаманця. [2]
За знайомою компанії послугою може стояти інший постачальник. Це subcustody: клієнт працює зі зберігачем A, а зберігач B забезпечує частину зберігання. Дві марки, що покладаються на того самого B, самі по собі не доводять незалежного зберігання. Ключі або системи можуть бути розділені, проте спільний постачальник створює залежність, яку варто розуміти. Оновлені настанови NYDFS за 2025 рік вимагають для охоплених суб’єктів попередньої згоди нагляду на нові домовленості про субзберігання. Вони також стосуються захисту активів у наступного зберігача та розкриття інформації клієнту. Компанія має розуміти весь ланцюг, зокрема відповідальність за повернення активів. [1]
Американська FDIC страхує відповідні банківські депозити, а не самі криптоактиви; пропозиція біткоїна застрахованим банком не перетворює його на застрахований вклад. Приватний поліс зберігача — окреме питання. Візьмімо суто умовний покритий збиток 8 мільйонів USD, франшизу 1 мільйон USD, тобто частину, яку страховик не відшкодовує, і залишковий ліміт виплати 5 мільйонів USD. Після франшизи залишається 7 мільйонів USD, але ліміт дозволяє виплатити щонайбільше 5 мільйонів USD: min(8−1,5)=5, усі числа в мільйонах USD. Тут min обирає меншу з двох сум. Виняток із покриття може взагалі виключити виплату за певний вид шкоди. Важливо також, хто застрахований і кому належить відшкодування. Оприлюднений загальний ліміт не є автоматично сумою, зарезервованою кожному клієнту. [2] [4]
Того самого дня й у тому самому часовому поясі Яна подає заявку о 09:00, колега погоджує її об 11:00, а зберігач надсилає транзакцію в мережу о 12:00. Від заявки минуло 3 години, від погодження — 1 година. Тому договірний строк має вказувати початок відліку й те, що вважається завершенням. Прийняття інструкції, поширення транзакції й підтвердження у блокчейні — різні етапи. Підтвердження означає включення в блок; наступні блоки додають підтвердження. Пробне виведення перевіряє також правильну мережу, повну адресу призначення й комісії. Успішний малий переказ показує роботу процесу сьогодні, але не гарантує майбутньої доступності сервісу. [2] [3]
Для повної картини прочитайте також Coinbase Custody, Collaborative Custody, Private Key, Counterparty risk. На цю статтю також посилаються Спотовий Bitcoin ETP, Bank Bitcoin custody, OCC Interpretive Letter 1170, Qualified custodian.