Seigniorage

У звіті за 2021 рік Монетний двір США (US Mint) порівнює номінал випущених обігових монет із витратами, зокрема на метал, виробництво та перевезення. Візьмімо власний приклад: монета має номінал 10, а весь процес коштує 12. Результат — 10 − 12 = −2. Отже, емісія не обов’язково прибуткова. Це не чинний прейскурант монетного двору, а пояснення різниці між числом на монеті та вартістю її постачання. Пов’язаний термін Debasement означає погіршення грошей, історично, наприклад, зменшення вмісту дорогоцінного металу. Таке втручання — інше питання, ніж саме вимірювання доходу від емісії. [1]

Для банкнот Європейський центральний банк (ЄЦБ) описує інший шлях: центральний банк може випустити їх в обмін на кредит банку або придбані активи, тобто майно, що приносить дохід. Випущена банкнота залишається його зобов’язанням, а не виручкою без іншого боку в обліку. Уявімо актив вартістю 100, який за рік приносить 4, тоді як робота коштує 1. У спрощеній моделі залишається 3, а не весь номінал мінус папір. Це річний дохід і витрати, а не повна звітність конкретного центрального банку. [2]

Банкнота в гаманці не приносить вам відсотків. Але на резерви, які банки тримають у центральному банку, можуть нараховуватися відсотки, що їх він мусить сплачувати. Федеральна резервна система США (Fed) прямо розрізняє ці витрати. В іншому нашому річному прикладі дохід від активів становить 4, відсотки за резервами — 5, операційні витрати — 1: маємо 4 − 5 − 1 = −2. Monetary Base охоплює готівку й банківські резерви, тому всю базу не можна вважати безкоштовним фінансуванням. Підвищення ставок може збільшити витрати за зобов’язаннями швидше, ніж зросте дохід від старих активів. Подальша емісія не виключає збитку. [3]

Крім бухгалтерського результату, економісти запитують, яку купівельну спроможність дає нова емісія. У цьому підході Міжнародний валютний фонд (МВФ) ділить приріст грошової суми на рівень цін — узагальнений показник цін. У нашому прикладі база зростає зі 100 до 110, а обраний рівень цін дорівнює 2. Отримуємо (110 − 100) / 2 = 5 у реальних одиницях. Це валовий приріст у купівельній спроможності, а не бухгалтерський прибуток. Витрати ще не віднято, і це не означає, що суспільство отримало стільки ж чистого багатства. Нові числа на рахунках самі не виробляють товари. [4]

Тепер візьмімо власника готівки без нарахування відсотків на 100. За рівня цін 1 його реальний залишок становить 100; за рівня 1,1 — приблизно 90,91. Банкноти залишилися, але купують менше. Цей ефект називають інфляційним податком, хоча податкового повідомлення не надходило. Сам приклад не визначає, хто отримав таку саму суму. МВФ розкладає Seigniorage на зміну реальних залишків та інфляційну складову. За незмінних реальних залишків величини збігаються в умовах цього розкладу; загалом вони різні. Йдеться про різні питання: дохід від емісії та втрату купівельної спроможності вже наявних грошей. [4]

Дохід від емісії не переходить державі автоматично й повністю. Важливі витрати, фінансовий результат і правила розподілу. У звіті за липень 2026 року Fed нагадує, що чистий результат і перерахування обчислюються для окремих Reserve Banks — регіональних складових центрального банку США. Банк із накопиченими збитками обліковує відстрочений актив: статтю, яку майбутні доходи мають спочатку покрити, перш ніж перерахування відновляться. Вона сама не є виплатою з казначейства. Тож один банк уже може перераховувати кошти, тоді як інший ще покриває минулі збитки. [5]

Люди вирішують не лише, що витратити, а й скільки грошей тримати. Розклад МВФ допускає додатне Seigniorage без інфляції, якщо зростають бажані реальні залишки. Стрімке здорожчання може діяти навпаки: люди намагаються швидше обміняти національну валюту на товари чи інші активи. Так звужується база інфляційного податку. У крайньому випадку Hyperinflation, тобто надзвичайно швидкої інфляції, це особливо важливо. Швидша емісія тому не гарантує вищого сталого реального доходу. Сам бухгалтерський зв’язок ще не визначає реакції цін і людей. [6]

Bitcoin також випускає нові одиниці, але не має державного емітента, що спрямовує дохід до бюджету. Його whitepaper, початковий опис задуму, розрізняє нові монети та комісії за транзакції. Block Subsidy — це нові біткоїни (BTC), випущені в блоці, тоді як комісія передає вже наявні BTC від відправника майнеру. Майнер — це учасник, обладнання якого шукає доказ роботи, потрібний для додавання блоку. Вся винагорода є його валовим доходом; про прибуток можна говорити лише після вирахування витрат на електроенергію, обладнання та роботу. Якщо хтось вживає Seigniorage щодо майнінгу, слід уточнити, яку величину порівнює. Подібність нової емісії не означає однакового обліку чи того самого отримувача. [7]