Quantity Theory of Money пояснює зв’язок між кількістю грошей і рівнем цін. У простому варіанті більше грошей означає пропорційно вищі ціни, якщо швидкість обігу та реальний випуск не змінюються. Саме ці умови відділяють корисне пояснення від хибного правила, ніби будь-яке збільшення грошей завжди спричиняє таке саме подорожчання.
На нашому ринку одна грошова одиниця може використовуватися неодноразово протягом періоду. Зв’язок записують як M × V = P × Y: M — кількість грошей, V — швидкість обігу, P — рівень цін, Y — реальний обсяг вироблених товарів і послуг. Добуток P та Y означає їхню вартість у поточних цінах. Якщо визначити швидкість як V = PY/M, рівняння є обліковою тотожністю: обидві частини мають збігатися. Воно не вказує, яка величина спричинила зміну інших. У цьому варіанті йдеться про кінцеву продукцію, а не всі перекази чи операції з уже наявними активами. Наприклад, вартість борошна, з якого спекли проданий хліб, не додають ще раз до повної ціни цього хліба. [3]
Щоб зробити висновок про ціни, потрібно визначити поведінку людей і виробників. Пояснення Міжнародного валютного фонду, IMF, спирається на відносно сталу V. У праці 2010 року економісти Bennett T. McCallum і Edward Nelson розглядають довгострокову пропорційну реакцію цін на зміну грошової маси, що приходить ззовні моделі, за збереження відповідних інших умов. Це умовний теоретичний зв’язок, а не прогноз із кожного спостережуваного приросту грошей; автори також не представляють усю політику своєї установи. Якщо зміняться V або Y, результат для цін може бути іншим. Саме рівняння їхньої стабільності не гарантує. [1] [2]
Візьмімо власну невелику модель: M = 100, V = 2 та Y = 100 дають P = 2. Якщо M зросте до 110, а решта не зміниться, P становитиме 2,2, тобто зросте на 10 %. Якщо водночас Y зросте до 110, P залишиться 2. За Y = 100 такий самий рівень цін може зберегти й падіння V до 20/11. Це альтернативні припущення, а не три одночасні прогнози. Другий випадок нагадує ринок, куди надійшло більше товарів; третій — ситуацію, коли люди відносно більше грошей тримають і менше використовують для покупок. [3]
Залишмо V сталою, а гроші та реальний випуск збільшмо відповідно на 10 % і 4 %. Точна зміна цін у цій моделі становить (1,10/1,04 − 1) × 100 ≈ 5,77 %, а не рівно 6 %. Ми ділимо новий грошовий обсяг на новий обсяг продукції, тому простого віднімання звичайних відсотків недостатньо. Обчислення 10 − 4 = 6 є наближенням для невеликих змін. За більших коливань різниця важливіша. Точний запис використовує відношення коефіцієнтів зростання; у складнішій математиці цей зв’язок можна точно додавати в логарифмічних змінах, але не у звичайних відсотках. [3]
Швидкість не є універсальною сталою для будь-якого графіка. База економічних даних FRED обчислює американський ряд M2V за номінальним валовим внутрішнім продуктом (ВВП) і середнім запасом M2. Номінальний ВВП оцінює вироблені в економіці кінцеві товари й послуги за цінами відповідного періоду. Не можна поєднати цю швидкість із грошовою базою замість M2: Monetary Base охоплює інші гроші, ніж Broad Money — ширший набір готівки, врахованих депозитів та інших ліквідних інструментів. Валюта, період і приведення до річного темпу теж мають збігатися. Тому читайте Velocity of Money разом із методикою. Зміна статистичного визначення здатна змінити розраховану швидкість, навіть якщо люди купують так само, як раніше. [4]
Підприємство з незадіяними верстатами й можливістю найняти працівників може частково задовольнити додатковий попит збільшенням виробництва. St. Louis Fed пояснює через це різницю між коротким і довгим періодами: спочатку може зрости Y, а за повністю завантажених потужностей додаткові витрати легше переходять у P. V також може змінюватися. Це не обіцянка точного розвитку наступного місяця чи дати пристосування економіки. Довгострокова нейтральність грошей у певних моделях означає, що сама зміна їхньої кількості не підвищує реальний випуск назавжди; вона не означає безболісного переходу. [3]
Bank of England, центральний банк Сполученого Королівства, пояснює: комерційний банк зазвичай створює новий депозит, коли надає кредит. Погашення основної суми боргу, тобто ще не повернутої позиченої суми без відсотків, зменшує створені так гроші. Отже, запас M може реагувати на попит на кредити й економічну активність, а не лише визначати їх. Одночасне зростання грошей і цін саме по собі не встановлює причину. Під резервами тут розуміємо залишки банків на рахунках у центральному банку. Депозити клієнтів — суми, які банк винен своїм клієнтам. Це різні статті; немає механічного сталого множника, який автоматично перетворює кожен приріст резервних залишків на певний обсяг позик. Застосовуючи теорію, запитуйте також, звідки походить зміна грошей. [5]
Bitcoin має наперед визначені правила створення нових біткоїнів (BTC) та межу приблизно 21 мільйон BTC. Це важлива властивість пропозиції, але вона не робить попит сталим. У гіпотетичній економіці, яка оцінює продукцію в BTC, P означало б ціни товарів у біткоїнах, а не автоматично доларову ціну біткоїна. Обмежена пропозиція сама не визначає V, Y або BTC/USD. Для оцінки курсу потрібні конкретний ринок, попит на зберігання BTC та інші припущення. Purchasing Power означає купівельну спроможність: скільки товарів можна придбати за свої гроші. Саме рівняння не прогнозує її майбутню зміну й не гарантує зростання. [6]
Для повної картини прочитайте також Velocity of Money, Monetary Base, Broad Money, Purchasing Power. На цю статтю також посилаються Velocity of Money.