Debt Deflation

Майстерня намагається врятуватися, продавши верстат. Якщо багато закредитованих підприємств продають одночасно, покупці можуть запропонувати менше. Нижчі ціни зменшують майно за вирахуванням боргів, а слабші продажі ускладнюють виплати. Підприємства скорочують виробництво й робочі місця, що може послабити доходи інших людей. Економіст Irving Fisher розглянув цей механізм у 1933 році, досліджуючи Велику депресію. Порядок подій не є незмінним: наслідки знову впливають один на одного. Теорія пояснює можливий зв’язок, але не передбачає дату наступної кризи. [1]

Візьмімо власний спрощений розрахунок без урахування відсотків. Стежимо за основною сумою кредиту — позиченою сумою, яку ще не повернули. Борг 100 та індекс цін 100 дають D/P = 1. D позначає борг у грошах, P — рівень цін. Боржник погашає 10, залишається 90, але індекс цін тим часом падає до 80. Отримуємо 90/80 = 1,125: борг відносно рівня цін на 12,5 % вищий, ніж спочатку. Однак основна сума боргу за договором усе ж зменшилася до 90; кредитор нічого не дописував. Кожна грошова одиниця тепер купує більше товарів: зросла її Purchasing Power, купівельна спроможність. Наскільки важко буде платити, залежить також від доходів боржника. Сам індекс цін не описує його бюджет. [1]

Коли люди беруть кредит, вони мають певні очікування щодо цін і доходів. Bank of England, центральний банк Сполученого Королівства, пояснює: несподівано нижча інфляція може змінити реальний тягар уже погодженого боргу на користь кредитора. Disinflation означає уповільнення зростання цін; від’ємна інфляція для цього ефекту не потрібна. Ціни можуть і далі зростати, але менше, ніж очікували сторони договору. Фіксована відсоткова ставка не змінюється протягом погодженого строку; за змінної ставки важливо, як її переглядатимуть. Тому наслідки для споживання різні в різних сім’ях. Треба знати договір, початкові очікування й те, що насправді сталося з доходами. [2]

Застава — це майно, що забезпечує кредит. У нашому прикладі воно коштує 100 і покриває борг 60. LTV, співвідношення кредиту до вартості застави, становить 60 %; після вирахування боргу залишається власний капітал 40. Коли майно дешевшає до 75, борг не змінюється, але LTV зростає до 80 %, а власний капітал падає до 15. Втрачено 62,5 % початкового власного капіталу. Падіння ціни будинку не показує, наскільки подешевшали їжа або послуги. Вимогу додаткової застави чи продажу визначають договір і здатність платити. Нижча оцінка майна не означає негайного виселення чи продажу за будь-яким кредитом. [2]

Продаж верстата й погашення основної суми банківського кредиту — різні події. Не кожен платіж знищує гроші: покупець може просто переказати депозит продавцеві, якщо обидва є небанківськими власниками в межах одного грошового агрегату, тобто визначеної сукупності форм грошей. Але якщо продавець використає депозит для погашення основної суми кредиту, зменшаться і депозит, і кредит. Bank of England описує це знищення депозитних грошей. Нові банківські кредити, навпаки, створюють депозити. Масові погашення можуть посилити Monetary Deflation, скорочення вимірюваної кількості грошей, якщо інше створення грошей цього не компенсує. Важливий загальний результат, а не окрема виплата. [3]

Дослідження Банку міжнародних розрахунків, BIS, 2015 року порівняло понад 140 років і до 38 економік. У цих даних зв’язок між падінням цін товарів і послуг та слабшим економічним зростанням був відносно слабким; значну роль відігравала Велика депресія. Сильніший зв’язок зі слабшим зростанням автори знайшли там, де падіння цін нерухомості поєднувалося з високою приватною заборгованістю. Це історичний результат з обмеженнями даних, а не доказ неможливості боргової спіралі. Дешевше виробництво завдяки кращим методам і розпродаж майна через нестачу грошей можуть виглядати схоже на графіку цін, але створювати для людей зовсім різні ситуації. [4]

По інший бік кожного продажу є покупець. У моделі, опублікованій BIS у 2005 році, економіст Goetz von Peter показує, як покупці без попередніх боргів чи збитків можуть пом’якшувати падіння цін активів. У моделі вони можуть позичати на покупки, оскільки очікують відновлення цін. Якщо ж усі прагнуть зменшувати борги або банки припиняють потрібне фінансування, цей стабілізувальний ефект слабшає і процес може стати нестійким. Це результат конкретної моделі, а не гарантія, що кожен ринок швидко відновиться сам. Важливо не лише те, хто мусить продавати, а й хто ще може купувати та чим заплатить. [5]

Створення нових одиниць Bitcoin (BTC) обмежене. Проте його ринкова ціна змінюється з попитом і пропозицією, як пояснює освітній сайт Bitcoin.org. Розгляньмо власну модель: застава 1 BTC коштує 100 000, а кредит становить 50 000 у тій самій фіатній валюті — звичайній державній валюті на кшталт долара чи євро. LTV дорівнює 50 %. Якщо BTC дешевшає до 60 000, LTV зростає приблизно до 83,33 %, хоча кількість заставлених монет не змінюється. Це не поточний курс. Умови кредиту можуть вимагати додаткової застави або примусового продажу. Обмеження кількості біткоїнів не скасовує борг і не сплачує внесок. Тому слід розуміти валюту боргу, поріг примусового продажу та доступні кошти для погашення, а не лише мати довгостроковий погляд на Bitcoin. [6]