Sovereign Wealth Fund

Уявімо країну, яка отримує доходи від експорту нафти. Замість витратити все одразу вона відкладає частину й інвестує. Це може створити джерело доходів на час, коли нафта закінчиться. Міжнародний форум суверенних фондів (IFSWF) відрізняє такі фонди від традиційних валютних резервів центрального банку та пенсійних фондів з індивідуальними правами учасників на виплати. Пенсійний резервний фонд без явно визначених пенсійних зобов’язань може відповідати цьому визначенню. Вирішальним є його устрій, а не слово «пенсійний» у назві. [1] [2]

Мета визначає, коли кошти мають бути доступними. IFSWF розрізняє заощадження, стабілізацію й розвиток; один SWF може поєднувати ці завдання. Фонд для майбутніх поколінь може планувати на десятиліття. Стабілізаційний фонд натомість має передбачати вилучення коштів, коли державні доходи падають. Йому потрібна ліквідність — можливість вчасно отримати гроші зі своїх інвестицій. Навіть держава з тривалим горизонтом не може просто ігнорувати будь-який збиток. [1]

У нашому прикладі всі суми наведено в мільярдах доларів США (USD). Фонд починає з 10, отримує від держави 1 і виплачує 0,4. До ринкових змін і витрат він має 10,6. Його активи зросли, навіть якщо інвестиції нічого не заробили. Новий внесок — не інвестиційний результат управителя. У річному звіті потрібно відокремлювати надходження й виплати від зміни вартості інвестицій. Інакше поповнення капіталу можна помилково сприйняти як успішне управління. [2]

Santiago Principles містять 24 добровільні принципи управління, прозорості й контролю ризиків, підпорядковані місцевому праву. Вони допомагають ставити конкретні запитання: хто керує фондом, кому звітує і що оприлюднює? IFSWF просить членів описувати власне впровадження принципів. Така самооцінка корисна, але не є автоматично незалежним аудитом. Саме членство не гарантує ані безпомилкового управління, ані відсутності конфліктів інтересів. [3] [5]

Правила, які визначають дозволені інвестиції, називають мандатом. Норвезький управитель Norges Bank Investment Management (NBIM) описує мандат міністерства фінансів: дозволені ринки, види інвестицій і межі ризику. Результат порівнюють із бенчмарком — встановленим індексом для порівняння. Це конкретна норвезька система, а не правило для кожного SWF. Чи можна прямо купувати BTC, визначають власні правила фонду, а не його назва. [4]

Розгляньмо інший приклад: фонд має 1 % компанії, яка володіє 1000 BTC. Пропорційний розрахунок дає 10 BTC непрямої валової експозиції — умовного зв’язку інвестиції з біткоїнами компанії до врахування інших чинників. Проте фонд має акції: ці 10 BTC йому не належать і не перебувають у нього на зберіганні. На ціну акцій також впливають борги, інші активи та діяльність компанії. Випуск нових акцій може розмити частку, тобто зменшити відсоток власності наявного акціонера. Такий розрахунок — не виписка з Bitcoin-гаманця й не точний прогноз дохідності акцій. [2] [4]

Припустімо, BTC становить 1 % портфеля, тобто сукупності інвестицій. Якщо ця позиція подешевшає на 50 %, весь портфель втратить 0,5 %, але лише якщо решта не зміниться й ми виключимо витрати та кредитне плече. Плече означає збільшення інвестиційної позиції, наприклад завдяки позикам. Під час реального спаду інші інвестиції також можуть змінюватися. Розрахунок відокремлює один ефект, а не прогнозує майбутнє чи описує всі ризики. [2]

Щодо твердження про BTC спочатку з’ясуймо фонд і дату. Далі визначмо інструмент: сам біткоїн, акції чи інша інвестиція? Перевірмо мандат, власника та зберігача активів. Самооцінка IFSWF може пояснити управління, але незалежно не підтверджує кожну поточну позицію. Підсумовуючи дані, не враховуймо той самий актив двічі через фонд і компанію. Так можна відрізнити реальну купівлю біткоїнів від нового заголовка про вже наявні акції. [5] [2]