Tracers in the Dark — репортажна книжка про людей, які навчилися пов’язувати криптовалютні транзакції з подіями поза блокчейном.
Уявіть платіж, у якому видно суму й адреси, але немає імен. Він може здаватися анонімним, доки не з’явиться додаткова інформація. Журналіст Енді Ґрінберґ (Andy Greenberg) простежує цю зміну в Tracers in the Dark, знайомлячи читача з людьми, які ведуть розслідування, а не лише з їхніми програмами. Penguin Random House вказує 15 листопада 2022 для твердої палітурки й 16 січня 2024 для м’якої. Це різні видання, а не різні події оповіді. [1]
Блокчейн — це публічна історія транзакцій. Проте адреса в ньому не є посвідченням особи. Припустімо, магазин надсилає вам адресу для оплати покупки: зі спілкування ви вже знаєте те, чого сам запис не повідомляє. Уривок NYS Writers Institute пояснює, чому поєднання таких відомостей важливе для відстеження. Псевдонімність означає використання позначення замість імені; вона не гарантує, що його ніколи не пов’яжуть із людиною. [2]
У тому самому уривку Джонатан Левін (Jonathan Levin) із Chainalysis відвідує британських слідчих, щоб з’ясувати, як вони користуються програмою компанії. Сцена показує, що сама програма не розкриває справу. Вона допомагає впорядкувати сліди; документи біржі, отримані під час розслідування, можуть дати додатковий зв’язок. Читач може відокремлювати етапи: що було публічним, що з цього припустили та який додатковий доказ пов’язав платіж із людиною. [2]
Публічна адаптація WIRED розповідає про дослідницю Сару Майклджон (Sarah Meiklejohn). Власними тестовими транзакціями й аналізом адрес вона перевіряла, що можуть розкрити платежі. Редакційне виправлення визнає попередні дослідження: вона не була першою, хто вивчав приватність Bitcoin. Її історія — частина тривалішого розвитку. [3]
Групування адрес означає пошук тих, які може контролювати той самий користувач, а не автоматичне встановлення його імені. Описане дослідження не встановило особи всіх клієнтів Silk Road. Зв’язок слід відрізняти від доказу: навіть переконливий граф сам по собі не пояснює, хто стояв за платежем. [3]
В інтерв’ю TIME від 8 грудня 2022 Ґрінберґ визнає, що спочатку очікував невідстежуваних платежів. Розслідування змінили його погляд. Розмова описує тодішній розвиток спеціалізованих інструментів, а не гарантує успіх кожного нинішнього розслідування. [4]
Ґрінберґ також говорить про можливе зловживання наглядом проти людей, яким потрібна фінансова приватність. Тож історія не закінчується успіхами слідчих. Вона порушує питання, хто має право отримувати такі відомості та проти кого може їх застосувати. [4]
Огляд допомагає розрізняти публічні дані, тлумачення слідів і встановлення особи. Ми прочитали весь короткий уривок NYS Writers Institute, повну публічну адаптацію WIRED із виправленням, усе опубліковане інтерв’ю TIME та дані видавця. Повної книжки ми не читали, оригінального аудіозапису розмови не слухали. Для оцінки всіх розділів потрібна книжка, а для висновків про конкретний метод чи справу — первинні матеріали. [1] [2] [3] [4]
Для повної картини прочитайте також Address Clustering, Приватність у Bitcoin, Псевдонімність. На цю статтю також посилаються The Cryptopians.
01Якщо хтось бачить мою транзакцію, чи знає він моє ім’я?+
Сам запис не містить імені. Зв’язок з особою може з’явитися завдяки іншим відомостям, наприклад спілкуванню з одержувачем або записам сервісу. Адреса — не посвідчення особи й не обіцянка цілковитої анонімності.
02Чи вважає автор будь-яке відстеження платежів корисним?+
Ні. Ґрінберґ розглядає й можливе зловживання наглядом проти людей, які прагнуть фінансової приватності. Успіх розслідування та допустимість його методів — окремі питання.