Chain Surveillance — це вивчення публічних транзакцій Bitcoin і пошук зв’язків між платежами, гаманцями та реальними людьми чи сервісами. Сам запис показує витрачання коштів; щоб визначити, хто за ним стоїть, потрібні додаткові відомості й часто припущення.
Анна оплачує книжку біткоїнами. Вона користується гаманцем — застосунком або пристроєм для отримання й надсилання платежів. Після підтвердження транзакції Анна відкриває її в оглядачі блокчейну й переглядає публічну історію підтверджених транзакцій Bitcoin. Вона бачить, які попередні виходи витратив гаманець і які нові суми створив. Невитрачений вихід називається UTXO: це сума з умовами її подальшого витрачання. Входи транзакції посилаються на попередні виходи, які вона витрачає. Частина коштів пішла продавцю, а решта після вирахування комісії повернулася Анні як change, тобто решта від платежу. Публічний запис зазвичай не позначає ці ролі. У ньому немає й обов’язкового поля для імені чи IP-адреси. Він також не визначає, до якого виходу потрапив кожен вхідний satoshi — найменша одиниця біткоїна. Тож кольорові стрілки аналітичного інструмента можуть відображати його власне правило розподілу вартості, а не додаткові дані, підтверджені мережею. [1] [7] [8]
Для покупки гаманець може разом витратити кілька попередніх надходжень. Аналітик припускає, що всі входи контролює один суб’єкт. Цю ознаку називають Common Input Ownership Heuristic; евристика — корисне припущення, а не достовірний факт. Оцінка того, який вихід є change, може розширити групу. Однак існують описані контрприклади: CoinJoin дозволяє кільком учасникам створити спільну транзакцію, а в Payjoin отримувач може додати власний вхід до платежу відправника. BIP 78 прямо описує цей механізм. Спільна транзакція сама не доводить спільного власника; учасникам не потрібно передавати один одному приватні ключі. Приватний ключ — це таємне число, за допомогою якого створюють підпис для дозволу на витрачання біткоїнів. [2] [5] [7]
Вирішальний зв’язок може виникнути поза блокчейном. Продавець знає замовлення Анни, біржа може зберігати запис про виведення, а публічний збір — оприлюднити адресу отримання. Так аналітик отримує мітку, що пов’язує адресу із сервісом або людиною. Проте важливо знати походження мітки та період її актуальності. Група пов’язаних адрес, або cluster, не є списком людей. Біржа може зберігати кошти багатьох клієнтів, а одна людина — користуватися кількома непов’язаними групами. Назва біржі біля адреси ще не визначає, який клієнт платив, кому економічно належали кошти та що було придбано. [2]
Анна залишає в інтернеті не лише транзакцію. Покупка може бути пов’язана з обліковим записом або cookie — невеликими даними браузера, які допомагають упізнати відвідувача. У дослідженні 2017 року Steven Goldfeder зі співавторами показали, як зіставляти відомості про покупки з публічними платежами. Підказкою можуть бути сума, часовий проміжок чи адреса платежу. Особа не з’явилася безпосередньо в блокчейні: було поєднано два джерела даних. Історичне дослідження не дає універсального показника успішності на сьогодні. Але воно показує, що збережені відомості іноді можна пов’язати пізніше. Невідоме сьогодні ім’я не обов’язково залишиться невідомим назавжди. [3]
IP-адреса позначає мережеве з’єднання, а адреса Bitcoin допомагає вказати, куди надіслати платіж. Спостерігач може записати IP під час з’єднання чи поширення транзакції. Це інше джерело інформації, ніж публічна історія платежів. Вузол — це комп’ютер, підключений до мережі Bitcoin. Він також пересилає чужі транзакції: перший комп’ютер, від якого її отримали, не обов’язково є автором. Tor може допомогти приховати прямий мережевий зв’язок із користувачем, але не змінює суми чи зв’язки вже опублікованих UTXO. Щоб оцінити висновок, слід знати, що справді спостерігали в мережі, а що лише вивели з транзакцій. [6]
Уявімо, що інструмент помилково приписав адресу продавця Анні. Якщо потім він об’єднує цілі групи за іншими зв’язками, помилка може зачепити багато людей. Таке помилкове злиття груп називають cluster collapse. Malte Möser і Arvind Narayanan досліджували способи обмеження хибних об’єднань, водночас вказуючи на обмеження власних перевірочних даних. Тому якість аналізу не зводиться до одного переконливого відсотка. Важливі хибні й пропущені зв’язки, охоплення та досліджуваний період. Без калібрування, тобто порівняння з відомими випадками, оцінку інструмента не можна подавати як імовірність того, що запропоноване ім’я належить потрібній людині. [4]
Для Анни це пояснює користь нових адрес отримання: стороннім складніше пов’язувати її платежі лише за повторенням однієї адреси. Однак спільне витрачання цих надходжень згодом може дати нову підказку. Payjoin послаблює припущення про спільний контроль входів, але не стирає публічні транзакції чи замовлення продавця. Власний вузол зменшує потребу запитувати чужий сервер про власні адреси, проте підтверджені платежі залишаються публічними. Кожен захід стосується іншого зв’язку. Замість обіцяти повну анонімність корисніше запитати, що саме може дізнатися про Анну конкретний продавець, постачальник гаманця чи незалежний спостерігач. [1] [5] [6]
Добрий аналіз дозволяє пройти від висновку назад до доказів. Він указує транзакцію чи вихід, походження мітки, використане припущення та дату й допускає інші пояснення. Прямий платіж відрізняється від зв’язку через багато проміжних транзакцій. Можливість підписати також не обов’язково означає економічне володіння коштами — наприклад, під час зберігання для клієнтів. Оцінка ризику чи відстань у графі (карті транзакцій і зв’язків між ними) самі не доводять особу або її дії. Ці запитання утворюють спосіб перевірки, виведений з обмежень, описаних у джерелах. Нові докази мають дозволяти виправити висновок, а не перетворювати початковий здогад на уявну певність через повторення. [2] [4]
Для повної картини прочитайте також Приватність у Bitcoin, Common-Input Ownership Heuristic, Address Clustering, Transaction Labeling, CoinJoin, Payjoin. На цю статтю також посилаються Change Address, Common-Input Ownership Heuristic, Address Clustering, Czech Ministry Bitcoin donation scandal.